Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Острів Каміно 📚 - Українською

Читати книгу - "Острів Каміно"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Острів Каміно" автора Джон Гришем. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 73 74 75 ... 111
Перейти на сторінку:
цього разу пощастило. За це я й люблю свою справу.

— А можна дещо спитати? Той ідеальний екземпляр «Ловця в житі», про який ви згадували — якби ви вирішили його продати, то за скільки?

— Я бачу, вас уже теж зацікавив цей бізнес?

— Зовсім ні: у мене немає комерційної жилки. Просто цікаво, от і все.

— Минулого року я відмовився віддати його за вісімдесят тисяч. Він не продається, але якби обставини змусили мене виставити його на продаж, я вимагав би сотню.

— Нічого собі угода.

— То ви казали, що хотіли б його побачити.

Знизавши плечима, ніби її це не так уже й цікавило, Мерсер відгукнулася:

— Звісно — якщо маєте час.

Було видно, що Брюс бажає похвалитися своєю колекцією.

— Для вас у мене завжди знайдеться час. Ходімо.

Минувши сходи на другий поверх, вони пройшли відділом дитячої літератури, а тоді в дальній кінець магазину. Сходи, що вели донизу, були за зачиненими дверима осторонь від проходу, які виглядали так, ніби ними користувалися нечасто. Під стелею в кутку навпроти висіла камера, а самі двері було обладнано датчиком безпеки. Брюс відімкнув ключем ригельний замок і провернув круглу ручку, яка виявилася незамкненою. Відчинивши двері, він увімкнув світло.

— Обережно,— попередив він і почав спускатися.

Мерсер трималася на відстані й ступала обережно, як він і просив. Унизу Брюс клацнув іще одним вимикачем світла.

Підвал було розділено принаймні на дві секції. У першій, більшій, були сходи й металеві двері, що вели до Ноеліного підвалу, а також ряди старих дерев’яних стелажів, полиці яких прогиналися під вагою тисяч незатребуваних книг, гранок і ознайомчих примірників.

— Це називається «кладовищем»,— повідомив Брюс, махнувши в бік того безладу.— Кожен магазин має своє приміщення для макулатури.

Зробивши кілька кроків у бік задньої частини підвалу, вони зупинилися біля стіни зі шлакоблока — було видно, що її звели значно пізніше, ніж саму будівлю. Стіна проходила по всій висоті й ширині приміщення, щільно прилягаючи з усіх боків, і в ній були ще одні металеві двері з цифровою панеллю збоку. Поки Брюс набирав код, Мерсер озирнулась і помітила спрямовану на двері камеру, яка висіла на старій крокві. Невдовзі щось за-дзижчало й клацнуло, двері відімкнулися, і вони увійшли в приміщення, де було помітно прохолодніше. Брюс увімкнув світло.

Кімната, здається, була повністю ізольована, і уздовж її стін простягнися ряди стелажів. Бетонну підлогу було рівно оброблено, а низьку стелю оббито якимось волокнистим матеріалом, який Мерсер не змогла б описати — втім, у цьому й не було потреби, адже її камера записала все для подальшого розгляду експертами, які за годину мали визначити, що приміщення було дванадцять метрів завдовжки, десь стільки ж завширшки й два з половиною метри заввишки, мало герметичні стики і, вочевидь, було повітронепроникним, вогнетривким і надійно захищеним від небажаних гостей.

— Світло, тепло й надмірна вологість можуть завдати шкоди книгам, тому всі ці три параметри треба контролювати. Тут майже немає вологи, а температура завжди становить близько тринадцяти градусів Цельсія. Звісно, жодного сонячного світла.

Стелажі були виготовлені з товстих металевих листів і мали скляні дверцята, крізь які можна було побачити корінці книг. Кожен стелаж мав шість полиць, нижня з яких розташовувалася десь за шістдесят сантиметрів від підлоги, а верхня — сантиметрів на десять вище голови Мерсер — отже, десь метр вісімдесят заввишки,— припустила Мерсер, і Рік із Ґремом погодилися б із нею.

— То де тут Тессині книги?— поцікавилася вона.

Брюс підійшов до задньої стінки, вставив ключ у вузьку бічну панель поруч із полицями й повернув його. Щось клацнуло, і скляні дверцята всіх шести полиць відімкнулися. Брюс відчинив дверцята другої полиці зверху.

— Ось вони,— відповів він, дістаючи екземпляри «Засудженого» й «Кривавого меридіана»,— у своїй новій безпечній і затишній домівці.

— Тут справді дуже безпечно,— погодилася Мерсер.— Брюсе, я просто вражена. Скільки тут усього книг?

— Кількасот, але не всі з них належать мені,— Брюс показав на стіну біля дверей і пояснив:— Там книги, які я зберігаю на прохання клієнтів і друзів. Деякі тут — на такій собі консигнації. У мене є клієнт, який зараз у процесі розлучення, і тут сховано його книги. Імовірно, що я отримаю повістку і мене викличуть до суду,— і то буде не перший такий випадок. Проте я завжди готовий збрехати, щоб захистити свого клієнта.

— А це що?— спитала вона, вказуючи на високу громіздку шафу в кутку.

— Це сейф, у якому я зберігаю найцінніше.

Брюс став набирати код на вбудованій панелі, і Мерсер одразу ж чемно відвернулася. Невдовзі замок клацнув, і Брюс відчинив масивні дверцята. Верхню й середню частину сейфа займали три полиці, заставлені книжками, які збоку були схожі на муляжі. Назви деяких із них було витиснено золотом. Брюс обережно дістав із середньої полиці одну книгу й запитав:

— Знаєте, що таке «мушля»?

— Ні.

1 ... 73 74 75 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Острів Каміно», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Острів Каміно"