Читати книгу - "Українське письменство"

де можлива ще така непереможна і чиста жадоба до знання. Але що з того, коли за цю жадобу, за цей високий ідеалістичний настрій наша вбога дійсність одповідає злиднями і невблаганною хворобою. І це тим гірше, що особиста доля покійного являється в деякій мірі типовою для певних кадрів нашої української інтеліґенції.

1912

Перше видання «Ілюстрованої історії України» мало величезний успіх, за ним незабаром з’явилось друге, а ось — через скількись часу — виходить вже руський переклад.

Про науковий бік книжки, звичайно, говорити нема чого. Що вона з цього боку бездоганна, за це може ручитись само вже ймення автора, що справедливо вважається найвидатнішим і найавторитетнішим дослідувачем української історії.

Літературний талант автора також не підлягає сумніву. Раз почавши читати, книжку нелегко покинути — таке оповідання живе, просте і драматичне, позбавлене зайвих і блідих слів, заучених фраз і зворотів. Так виразно і яскраво виступають постаті історичних діячів і картини народних рухів, освітлені і зігріті теплим відношенням автора.

Вельми прикрашають книжку ілюстрації; серед них нема малюнків пізніших, композицій, сучасних нам: це все — фотографії останків старовини, знімки старовинних портретів і ґравюр. Серед останніх зазначимо знімки з ґравюр в честь Мазепи (мал. 295 і 296) ректора академії Калачинського та митрополита Раф. Заборовського (мал. 321, 324, 325). Дуже цікавий і фотографічний знімок «Старої громади», що належить до 1874 р.

Руський переклад книжки не можемо визнати за вповні бездоганний. Занадто часто почуваються в тексті звороти українського ориґіналу. «Без песни, танцев, игр не обходилась никакая оказия», «Все обычно справлялось с обильной выпивкой» (с. 30), «Так обыкновенно разсказывают о начале какого-нибудь поселения, когда не знают его начала, Харьков — ну, значит, основал его Харько» (с. 42). Словом «ну» перекладене, мабуть, українське «отже». «Приносят жертвы бесам, болотам и колодезям» (колодцам?).

Багацько фраз звучать нелітературно і не зовсім по руському. Та з тими дрібницями мирить нас самий факт з’явлення руського перекладу «Історії проф. Грушевського», який робить цю популярну книжку доступною широким колам російського громадянства і дає змогу і представникам різних недержавних народів зазнайомитися з трагічним минулим найбільшого з-поміж себе народу. «Иллюстрированную историю Украины» можна тільки вітати. Побажаємо, щоб і переклад був прийнятий публікою так щиро і розходився з тим успіхом, що вже випав його українському ориґіналові.

Видана «Історія» товариством «Просвещение» чепурно і навіть розкішно, але в порівнянні до українського видання значно дорожче — 3 кар. 50 коп.

1912

Нам здається, далеко відповідніше було б назвати цю книжечку не «про що співають», а «що співають кобзарі», бо центр її ваги — не оповідання про сюжети або героїв старовинної історичної поезії, а самі тексти дум. До цих текстів лише приточено коротенькі коментарії, де автор перекладає старі і забуті незрозумілі слова або кількома словами поясняє історичну обстановку, в якій зародилась та чи інша дума. Починається книжечка щиро і тепло написаним вступом про історичну долю українського народу, про напади на Вкраїну степовиків — половців та татар, про кримські походи і ту велику культурну місію, що несло Дніпрове козацтво, стоячи на сторожі рідного краю. Далі автор наводить тексти так званих «невольничих» дум. З цих дум надруковано: «Думу про трьох азовських братів», «Про Марусю Богуславку», «Про Самійла Кішку» — справді