Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Небезпека рецидиву 📚 - Українською

Читати книгу - "Небезпека рецидиву"

624
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Небезпека рецидиву" автора Кріс Тведт. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 73 74 75 ... 94
Перейти на сторінку:
Хіба ви не сиділи в авті перед його будинком?

— Сидів.

— Що ж, це в нас називається стеженням. Як часто ви там стовбичили?

— Не знаю.

— Не знаєте? Ну, хоч приблизно? Натякніть!

— Не знаю.

— Більше одного разу?

— Так.

— Більше двох разів?

— Гадаю, так.

— Що ви сказали? Говоріть, будь ласка, голосніше. У мікрофон!

— Гаразд. Вибачте!

— Можете повторити свою відповідь?

— … а яке було запитання?

Так тривало довго; день здавалося, ніколи не закінчиться. Крістер Бонде розпалився. Присяжні йорзали на стільцях, ніби терпіли фізичні муки. Я згорбився за столом і бажав лиш одного — опинитися десь ген далеко від цього місця. Лише Сюнне сиділа рівно, уважно слухала й занотовувала всі запитання і відповіді. Того дня черга до мене не дійшла — суддя оголосив перерву до наступного дня.

— Поїдь до нього ввечері, — просив я Сюнне після закінчення судового засідання. — Спробуй його розворушити!

Сюнне з сумнівом глянула на мене.

— Хіба це не твій обов'язок?

— Мені болить голова. Я не впораюся. Поговори замість мене, будь ласка!

Наступного дня в суді здавалося, ніби й не було ніякої перерви. Крістер Бонде поводився так само агресивно.

Ганс Ґудвік так само витав думками деінде. Коли нарешті черга дійшла до мене, я нахилився трохи вперед, намагаючись перехопити його погляд, трохи стишив голос. Почав обережно, намацував запитання, старався віднайти ритм, встановити контакт зі своїм підзахисним. Усе марно.

Я підвівся, підійшов до Ганса Ґудвіка, нахилив мікрофон ледь не до самого столу, схилився над ним. Підбадьорливо усміхнувся.

— На запитання прокурора ви дали ствердну відповідь, що вбили вашого собаку, пам'ятаєте?

— Так.

Я кивнув.

— Можете розповісти, навіщо?

Чоловік мовчав.

— Гансе! — окликнув я його. — Навіщо ви застрелили собаку?

— Не знаю.

— Але пам'ятаєте, як застрелили?

— Ні.

— То звідки знаєте, що таки застрелили?

— Пес був мертвий. Лежав… надворі.

— Он як?

— Ірене сказала, що то я убив.

— Ваша дружина… Як вона зреагувала?

— Впала в істерику.

— А ви? Що відчували ви, коли збагнули, що наробили?

Ганс Ґудвік знову замовк, і те мовчання тривало й тривало — до безконечності. Я вже хотів повторити запитання, та він раптом підвів голову і сказав:

— Нічого.

— Нічого не відчули?

— Гадаю, у мене мало зосталося почуттів.

— Ви вважаєте, що Альвін Му вбив вашу доньку? — запитав я наприкінці.

— Так.

— Вважаєте навіть попри те, що його виправдали в суді?

— Так.

— Чому?

— Він мені сказав про це.

— Коли?

— У залі суду. Коли зчинився галас… Він підійшов до мене і сказав…

У залі запала мертва тиша.

— Що саме він сказав?

Обличчя Ганса раптом видовжилося, губи затремтіли.

— Він сказав… Він сказав…

— Що він сказав, Ганс?

— Він сказав, що вона нявчала, мов кошеня… Коли він колов її… нож… коли він увігнав у неї ніж.

Останні слова вирвалися стогоном з-під долонь, якими він затулив обличчя, що нараз ніби почало розсипатися, оголюючи беззахисність Ганса Ґудвіка перед світом. Плечі його безгучно здригалися. Я мовчав, даючи можливість присутнім відчути цю мить сповна. Я довго чекав. А тоді запитав:

— Ви бажали смерті Альвінові Му?

— О, так! Понад усе на світі!

Знову пауза. Я тягнув її, скільки міг, доки тиша стала нестерпною.

— Ви його вбили, Гансе? Ви вбили Альвіна Му?

Він похитав головою, майже згорьовано.

— Ні… Але я радий, що хтось це зробив замість мене.

Розділ 49

Наступного дня суддя був не в гуморі, і зігнав свою роздратованість на мені. Усі були в залі, окрім Ганса Ґудвіка.

— Що це означає, пане адвокате?

Я стенув плечима.

— Усе так, як розповів прокурор. Мій клієнт зазнав нервового зриву, він у лікарні. Це все, що мені відомо.

— Коли він зможе з'явитися тут?

— Не знаю. Я з

1 ... 73 74 75 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Небезпека рецидиву», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Небезпека рецидиву"