Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Джовані Трапатоні 📚 - Українською

Читати книгу - "Джовані Трапатоні"

186
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Джовані Трапатоні" автора Олексій Росіч. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 73 74 75 ... 88
Перейти на сторінку:
я здаюсь. Але маю останнє запитання до шановного Тоні Бравісимо.

— Ганнусю, ти вже замордувала цього бідолашного хлопця своїми запитаннями!

— Я не хлопець, я — парубок. Мені вже сто п’ять років. Для воронів — це парубочий вік, — несміливо зазначив Тоні.

— Тоні, лапочко, ось скажи мені… — повела баба Ганя, не звернувши уваги на його зауваження. — Якби тобі, ну припустимо, та ж пихата Мальва або ще хтось повідомив, що він спочатку вкрав сто тисяч ґудзиків — неймовірний скарб, за який у вас можна купити будь-яку посаду, та будь-що… — а потім передумав… Передумав і здав їх до канцелярії, як викуп за якусь невідому йому принцесу Маріам, яку він навіть жодного разу в житті не бачив. Ось якби тобі таке сказали, ти би особисто повірив цим словам?

— Ні, — чесно відповів Бравісимо та чомусь всміхнувся. — Я знав, я здогадувався, що ви можете не повірити мені… Тому і взяв у самого Замори офіційну довідку з печаткою.

— Не зрозуміла, — спантеличено прошепотіла пані Ганна. — Ти здав ґудзики та узяв офіційну довідку, що за принцесу Маріам внесено викуп?

— Так, — полегшено зітхнув Тоні, щасливий, що його зрештою зрозуміли. — Ось, будь ласка… — мовив він, діставши з-під крила охайно складений папірець. Тут-ось чорним по білому написано, що канцелярія прийняла викуп за принцесу Маріам у розмірі ста тисяч ґудзиків. Викуп внесено — Джовані Трапатоні. Ось, подивіться, яка красива печатка тут стоїть… — протягнув він папірець бабі Гані. — І підпис самого Замори — головного інквізитора… Так що сьогодні, під час балу, принцесу Маріам звільнять…

— Ніхто нікого не звільнить, — знову флегматично пробурмотів собі під ніс пан Урсуляк. Він замріяно повернув свого голівку та заходився роздивлятися, як його дзеркальне відображення виглядає у профіль. — Адже балу все одно не буде…

— Стривай-стривай, Тоні… — розгублено вигукнула баба Ганя, навіть не звернувши уваги на бурмотіння пана Урсуляка. — А ти… Ти читав, що написано у цій довідці?

— Ні… Я не вмію читати, — сором’язливо відповів Бравісимо та одразу трохи хвалькувато додав: — Цю довідку сам Замора виписав у моїй присутності.

— Лапочко, — перебила його вихваляння пані Ганна, — тут написано, що принцесам Маріам — клишонога курка… І немає жодного словечка про її викуп.

— Що? — стрепенувся Тоні. — Що ви сказали?

— Ось, читаю дослівно, — відповіла баба Ганя, окинувши багатозначним поглядом усіх присутніх. — «Я, кажан Гугль, категорично стверджую та заявляю… Ворони — гидотні падлюки та нікчеми. Принцеса Маріам — клишонога курка та лайно…»

— А Трапатоні?! — затинаючись, втрутився Тоні. — Там… Там є слова «Джовані Трапатоні»! Я пам’ятаю… Я знаю, як виглядають літери у цьому слові… Джовані при мені вчився розписуватись… Він мільйон разів писав ці літери, із яких складається його ім’я… Там… Там написано Джовані Трапатоні, — прошепотів він, захлинаючись від сліз.

— Тут написано: «Джовані Трапатоні — лох. А без лоха — життя було сумна…»

— Сумне, — виправила бабцю Лада.

— Та ні, онученько… — зітхнувши, мовила пані Ганна. — Тут написано якраз так, як я прочитала, — вкрай безграмотно. Видно, цей кажан Гугль — досить примітивна пташка.

— Тоні, — звернулась Лада до ридаючого Бравісимо, — а з чого ти узяв, що ти здав викуп саме голові інквізиції — Заморі? Тоні, чуєш мене?

— Він сам… Він сам мені сказав, що він Замора… — затинаючись та шморгаючи дзьобом після кожного слова, проплакав Бравісимо. — Я під’їхав до Старої Водокачки… Посигналив… Ворота відчинилися… Я заїхав… До мене підбіг якийсь кажан… Запитав, хто я і з якого питання… Я кажу, так і так… Ось, привіз викуп за принцесу Маріам — сто тисяч ґудзиків… Хочу здати їх самому Заморі, аби не було обману… Чи не підкажете, шановний, як мені знайти начальника інквізиції Замору… Бо я тут у вас уперше… Нічогісінько не знаю… І дуже боюся, аби бої силоміць не забрали викуп Маріам собі… Тож, прошу, підкажіть мені, ласкавий пане, як знайти Замору… Я ще й недоказав кінця, а він як закричить на мене: як ти розмовляєш із самим Заморою?! На коліна, прищ смердючий! Я перелякався… Упав на коліна… Вибачте, кажу, так і так — не знав…

— Та хіба ти не знаєш, як виглядає цей Замора?! — вигукнула баба Ганя і чомусь спересердя вдарила себе по лобі. — Хіба не знаєш?

— Я знаю, що Замора може мати будь-чию подобу… Він навіть прищиком прикинутися може… Звичайним прищиком, таким-он, як на дзьобі в Урсуляка. Усе залежить від його бажання та намірів… Імператор ДДТ та його права рука Замора можуть усе… Навіть таке, що ніхто не може… — знічено повторив Тоні та заридав іще дужче.

— Все ясно, — сердито підсумувала пані Ганна. — Можеш далі не розповідати. Бо мене зараз просто тіпати почне від цього безглуздя!

— Ба, трохи спокійніше, — увірвала її Лада. — Зважай все-таки, що він хотів як найкраще.

— Та ну його! — буркнула сердито баба Ганя. — Хотів він як найкраще… Не треба як найкраще, а треба — як правильно! Так твій батько любить говорити? Чи як?

— Так-так… — відповіла Лада та, підійшовши до ридаючого Тоні, ніжно погладила його по голівці. — Ну все, все… Щось придумається, Тоні.

— А мені навіть подобається такий розвиток подій, — упевненим голосом зазначила пані Лана.

— І мені! — одразу підтримала подругу пані Дана. — Згадайте, як професор Тарасюк говорив нам колись: немає безвихідних ситуацій, є лишень нові можливості!

— Правильно, Даночко! — погодилась із подругою пані Лана. — А пригадайте, як друг Тарасюка, Панасюк, зазначив у своїй промові, присвяченій Дню Перемоги, головне —

1 ... 73 74 75 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Джовані Трапатоні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Джовані Трапатоні"