Читати книгу - "Як відірватися перед весіллям, Аліна Амор"

Через це ми просувалися повільно, скеля глибоко входила в острів, і через якийсь час я запропонувала:

- Може, я обернуся в драконицю і політаю, подивлюся зверху?

- Ні, - категорично відповів він. - Це небезпечно.

Але через кілька хвилин все ж зійшов до пояснень:

- На острові та навколо нього підвищений магічний фон, навіть компас у капітана не працює. Не відомо хто тут мешкає і як вони відреагують коли побачать дракона в небі.

Довелося послухатися і йти далі, просуваючись як черепахи. Скеля, як на зло, все не закінчувалася і проходів у ній не спостерігалося. Під ногами, у траві, листі й кущах постійно щось шелестіло, шаруділо й лякало до паніки, на очі траплялися то жаби, то мурахи, то павуки. І було страшно від думки наштовхнутися на щось ще огидніше та страшніше.