Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Гніздо Кажана 📚 - Українською

Читати книгу - "Гніздо Кажана"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гніздо Кажана" автора Дарина Гнатко. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 75 76
Перейти на сторінку:
Але ж для чого, заради чого це все?

Знову недобра усмішка на вустах Таїси.

— А ти не здогадалася?

— Ні!

— Ні? Що, гадаєш, лиш ти одна можеш кохати Ярослава? Одна ти маєш право його кохати?

Ліза була просто вражена.

— То… то ти кохаєш Ярослава?

Лице Таїси наче вхопило судоминою.

— Кохаю.

— Але ж… але ж ви родичі, він твій брат у других!

— Ну то й що? — визвірилася Таїса, й лице її знову зробилося страшним із вигляду. — Брат. Він лише в других мені брат, і я з самого дитинства завжди захоплювалася ним. І що ти, котра знає мого Ярослава якісь жалюгідні два місяці, що ти можеш знати про нього? Нічого ти про нього не знаєш, а я знаю, знаю все. Я змалку захоплювалася своїм вродливим та розумним кузеном, і для мене було найбільшим щастям лиш бачити його. Але в свої сімнадцять років я раптом зрозуміла, що люблю Ярослава — гаряче та пристрасно люблю, й не як брата, кузена, а саме як чоловіка, як мужчину. Спочатку я ще боролася зі своїм почуттям, бо то ж було недобре — любити кузена власного, хоча в католиків у цім нічого страшного не вбачають. Та з часом кохання те настільки заволоділося мною, що геть байдуже заробилося, ким він для мене є. Мені був потрібен тільки він. Одного за одним відваджувала я від себе усіх залицяльників, бо ніхто не був мені милим. Але біда — він геть мене не кохав, я була й полишаюся для нього лише кузиною Таєчкою. Він піклувався про мене, міг подражнити, та навіть любив мене — але не як жінку любив, жінки він ніколи в мені не вбачав. Ні, він любив мене як сестру, як кузину, й я просто сатаніла від тої його братської любові.

Вона змовкла, й деякий час у покоях панувала тиша. Оксана продовжувала стовбичити біля стіни й мовчати, й тільки погляд її гарних сірих очей видавався трішки дивним, і Ліза гадала відсторонено, чи не зачаклувала її Таїса, та для чого вона це зробила?

— А потім з’явилася та Олена, — знову заговорила Таїса глухим голосом, — і я геть утратила розум. Я зробила все, аби позбутися її, й вона, на щастя, виявилася такою слабкою духом, що звести її не вартувало мені особливих труднощів. Мені було замало лиш сварок її з Ярославом, вона мала померти, мала загинути й тілом, й душею.

Ліза відчула холод біля серця.

— І я теж маю померти?

Щось потойбічне сковзнуло лицем Таїси.

— Маєш, і ти помреш! Щоправда, ти виявилася набагато сильнішою від Олени — твою душу я занапастити не змогла. Була б ти такою ж слабкою, як і твоя сестричка!

Ліза сіпнулася.

— Мері? То ти… ти стоїш за її самогубством?

Таїса знову розреготалася.

— А хто? Ти, кохана Ярославом, ти — моя найперша й найлютіша суперниця, ти мала відчути, повною мірою відчути той біль, що розтинав моє серце від однієї лиш думки, що Ярослав кохає тебе, що ти отримаєш те, про що я мріяла стільки років, чого я так жадала, — його кохання!

Ліза почала дрижати.

— Й ти відібрала в мене сестру?

— Так. Перш ніж померти, ти мала страждати, й Роман мені у цім допоміг. Я зрозуміла, що втратити сестру тобі буде більш болісно, ніж служницю та якогось там потвору, котрий і матері рідній не потрібен.

Ліза вражено похитала головою.

— Господи, та ти ж не людина…

— Твоя правда, — обірвав її низький голос, і Таїса просто на очах почала змінюватися якось невловимо, й знов з її лиця мов дивився Данило Кажан. А голос… Голос той був голосом духа. — Ти помреш сьогодні, згориш, як згорів колись твій далекий пращур Косозуб. Мені б бажалася сильніше твоя смерть через самогубство, душа б твоя тоді пішла до пекла… Але ж ти сильна й ніколи на підеш на самогубство.

Ліза похитала головою.

— Ніколи.

— Тo згориш, — проволала Таїса чужим голосом, і шалене поривання вітру пройшлося покоями, крижаними пальцями торкнулося лиця Лізи. Й відчула вона, що то невидима чорна сила пне до неї свої пазурі. Але страшно було якось не надто сильно, хоча смерть була поряд — ось вона, дивиться на неї чорними очицями давно померлого чаклуна, котрого її пращур далекий спалив власними руками.

Ліза гордовито закинула голову.

— На мені хрест!

— Я зірву його!

— Ти ж боїшся його.

— Я зірву його її руками, — хрипко озвалася Таїса й хитнула головою на Оксану. Так, вона все продумала, й Оксана була молодицею досить дебелою й, без сумніву, набагато сильнішою від тендітної Лізи. І Ярослав усе не повертається, а вона так жадала, аби він зараз відчинив двері…

Таїса вся затрусилася.

— Не виглядай його! Я попіклувалася, аби він залишився в місті до ранку. Ніщо, чуєш, ніщо не врятує тебе сьогодні від смерті.

Вона повела очима, й клямка на дверях защіпнулася сама собою. Й у кімнаті почало коїтися щось невимовно жахливе. Заволала мов яка сила, знову увірвалося поривання вітру, за вікном загарчалася гроза, а Оксана зробила до Лізи перший крок… Смерть була вже такою близькою, вона наближалася до неї обережною, тихою ходою міцної Оксани, вона стояла біля порога в особі одержимої нечистою силою Таїси, й зараз сили зла простягували до Лізи свої пазурі…

Ярославе, Ярославе!

Що побачиш ти, коли повернешся вранці додому? Вигорілу кімнату та завуглене, почорніле тіло твоєї Лізи, а з нею загине й дитя.

Дитя…

Невже ж йому, тому, хто зачинався в такій любові, не судилося побачити цього світу? Й невже вони помруть з дитям ось зараз, помруть, живцем страждаючи в пекельних муках вогню, як помирав колись від рук пращура чаклун Данило Кажан? Ні, у власну смерть ніколи не віриться…

Оксана, видавалося, була вже такою близькою, ось вона за мить ухопить Лізу своїми міцними руками, й Ліза чи ж зможе її здужати, допустить того, щоб Оксана зірвала хрест… А без хреста вона опиниться в цілковитій владі того демона, котрий волав зараз страшним голосом з тіла кузини Ярослава. Мить… Оксана простягнула до неї свої руки…

Й відразу ж зачувся гучний стук у зачинені двері.

— Лізо, Лізо, ти мене чуєш? Ти там?

Ярослав! Коханий Ярослав

— Ярославе, допоможи! — тільки й встигнула крикнути вона, й

1 ... 75 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гніздо Кажана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гніздо Кажана"