Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Під моїм (палким) наглядом, Ксандер Демір 📚 - Українською

Читати книгу - "Під моїм (палким) наглядом, Ксандер Демір"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Під моїм (палким) наглядом" автора Ксандер Демір. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 74 75 76 ... 93
Перейти на сторінку:

Вечір настав занадто швидко. Я підготувався до виходу, накинувши чорний костюм і перевіривши зброю. Серце билося прискорено, як перед боєм.

Коли Амелія спустилася вниз, я не зміг стримати захоплення. Вона виглядала незрівнянно у своїй вечірній сукні, але її обличчя залишалося холодним і беземоційним. Вона навіть не глянула на мене, просто вийшла за двері, і я змушений був слідувати за нею.

Ми сіли в машину, і тиша між нами була майже нестерпною. Я намагався знайти слова, щоб почати розмову, але не міг змусити себе говорити. Замість цього я просто мовчки сидів, відчуваючи, як кожна секунда тягнеться нескінченно.

- Можливо, ми можемо поговорити? – зрештою запитав я, продовжуючи дивитися на дорогу.

- Про що, Дем’яне? – холодно відповіла вона. – Про те, що ти брехав мені увесь цей час?

- Я не брехав тобі, Ліє..

- Не називай мене так більше, - вона кинула на мене короткий погляд і знову відвернулась до вікна. – Ніколи.

Коли ми приїхали до ресторану, де на нас чекав Євген, я відчув, як щось всередині мене ламається. Амелія вийшла з машини, навіть не глянувши на мене, і я залишився стояти на місці, спостерігаючи, як вона йде до іншого чоловіка.

– Дем’яне, – раптом почувся її байдужий голос. – Залишайся поруч, але не заважай.

Я кивнув, відчуваючи, як серце стискається від болю. Вона пішла до Євгена, і я залишився стояти в тіні, спостерігаючи за ними. Кожна їхня усмішка, кожен жест викликали у мене ще більше розпачу.

Спостерігаючи за ними, я відчував, як кожен момент розриває мене на частини. Вони сиділи за столиком у затишному кутку ресторану, і їхні голоси зливалися з фоновим шумом. Лія сміялася, але її сміх не був справжнім. Я знав її занадто добре, щоб не помітити фальші в її очах.

Я стояв осторонь, намагаючись тримати себе в руках. Це було важче, ніж будь-яке завдання, яке мені доводилося виконувати. Але я мусив. Я знав, що вона грає свою роль, і що моя присутність тут – теж частина цього плану.

Євген не відводив від неї погляду. Його очі сяяли, коли він розмовляв з нею. Можливо, він дійсно був у неї закоханий, але для мене це не мало значення. Я знав, що Амелія не відповідає йому взаємністю. Це була гра, в якій ми всі були пішаками.

Раптом мій телефон завібрував. Я відійшов у бік, щоб прочитати повідомлення. Це був Максим Ігнатович.

Максим Ігнатович: Як йдуть справи? Все за планом?

Я видихнув і швидко набрав відповідь.

Дем’ян: Так, шефе. Вони разом у ресторані. Все під контролем.

Відправивши повідомлення, я відчув, як напруга трохи спадає. Але це було лише тимчасове полегшення. Я повернувся на своє місце, продовжуючи стежити за ними.

Амелія раптом підняла погляд і наші очі зустрілися. У її погляді промайнуло щось невимовне – можливо, це була скорбота, можливо, жалість. Вона швидко відвернулася, але цей короткий момент змусив моє серце стискатися ще сильніше.

Вечір тривав, і здавалося, що час зупинився. Я спостерігав за кожним рухом дівчини, за кожним її словом. Вона грала свою роль ідеально, але я знав, що всередині вона теж страждає.

Нарешті, вечеря підійшла до кінця. Амелія та Євген вийшли з ресторану, і я слідував за ними на безпечній відстані. Вони стояли біля входу, розмовляючи, і хлопець раптом нахилився, щоб поцілувати її. Мої руки стиснулися в кулаки, але я змусив себе залишатися на місці.

Однак Лія відступила на крок, ухилившись від його поцілунку. Вона щось сказала, і той кивнув, виглядаючи трохи засмученим. Потім він попрощався і пішов, залишивши нас наодинці.

Я підійшов до неї, відчуваючи, як серце шалено б’ється в грудях.

– Амеліє, – тихо сказав я. – Нам потрібно поговорити. Нормально поговорити.

Вона подивилася на мене, і я побачив у її очах біль, змішаний із розгубленістю.

– Дем’яне, - сказала вона, видихаючи. – Мені байдуже. Мені байдуже на тебе. Євген дійсно хороший хлопець. Як я не розгледіла у ньому це раніше? – вона посміхнулась, продовжуючи дивитися мені у вічі, своїми карими очима. – Кохає мене вже скільки років. Та й мені він не чужий.

Я опустив голову, відчуваючи, як гіркота стискає горло.

– Я вам не брехав, Амеліє Максимівно, – різко сказав я. – Те, що я вам не сказав про своє завдання, не означає, що я брехав вам. У мене дійсно було це кляте завдання, але ти бачила, щоб я його виконував? Я отримав його вже тоді, коли встиг закохатися в тебе по вуха! Чи дозволив би я звести тебе і твого Євгенчика після всіх моментів з тобою? Ти згадай хоча б той день, коли мене вжалила та бісова оса. І знаєш? – я зробив невеликий крок до неї. – Краще б ти мене не рятувала тоді.

Амелія мовчала, дивлячись на мене своїми глибокими очима. Її мовчання розривало мене на частини. Я зробив ще один крок до неї, відчуваючи, як серце шалено б’ється в грудях.

– Я кохаю тебе, Амеліє, – нарешті сказав я, намагаючись стримати тремтіння в голосі. – І я готовий зробити все, щоб довести це. Навіть якщо мені доведеться боротися з твоїм батьком і всім світом. Навіть якщо ти зараз мене чуєш, і не хочеш цього. Я дозволю тобі зробити помилку, обравши зараз Євгена, а не мене. Нехай я отримаю це покарання. Але це не змінить моє кохання до тебе, Ліє.

Вона не відповіла. Її погляд був холодним, майже байдужим, і це було найболючішим. Амелія розвернулася і почала йти до машини. Я стояв, спостерігаючи, як вона віддаляється, відчуваючи, що втрачаю її.

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 74 75 76 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Під моїм (палким) наглядом, Ксандер Демір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Під моїм (палким) наглядом, Ксандер Демір"