Читати книгу - "Підкорити айсберг, Яніна Стець"

"Як ти це поясниш?" — проричав Матвій, пропалюючи Ліку розлюченим поглядом.

"Я не знаю, як це... сталося. Матвій, ти ж не думаєш, що це я зробила?" — затинаючись, вичавила з себе дівчина.

Ліка, розгублена, стояла посеред його кабінету, який зараз здавався залою суду, де мали винести їй вирок. Вона справді нічого не розуміла. Все, що відбулося в останні кілька годин, здавалося суцільним страшним сном. Спочатку агенція Мартинова отримала контракт з роботодавцем, презентуючи йому їхню рекламну концепцію. Потім... потім ще гірший кошмар. Матвій негайно ініціював перевірку, аби виявити "крота", і в результаті виявилося, що інформацію злили з її комп’ютера. І от зараз вона стоїть в кабінеті Матвія, який кидає в неї блискавки.

"Що я маю думати? З твого робочого комп’ютера був надісланий файл. Ти з Мартиновим при будь-якій нагоді мило щебечеш. Що він тобі запропонував? Гроші? Кар'єру? Чи, може, місце в його ліжку?" — останні слова він зневажливо виплюнув їй в обличчя.

Ліка відчула, як в легенях забракло повітря, ніби її вдарили під дих. Руки мимовільно почали тримтіти, а очі защіпало від образи. Він не може вірити в те, що тільки що сказав — пулею пронеслося в голові.

"Матвій... як ти можеш таке казати? Після всього, що між нами..." — її голос тремтів, хоч дівчина намагалася його опанувати.

"Тільки давай обійдемося без цього дешевого фарсу. Не треба вдавати з себе святу невинність. Краще скажи: Мартинов спеціально підіслав тебе, щоб ти шпигувала, чи вже потім купив твої послуги? Стрибнути до мене в ліжко — теж його ідея?" — Матвій був настільки злим, що погано контролював що говорить.

Цими словами він її вбив. Всі надії довести йому свою невинуватість розбилися, придавивши її важкими уламками. Якось раптово зникло будь-яке бажання виправдовуватися. Як там кажуть, якщо потрібно щось доводити, то не треба нічого доводити.

"Чи, може, так ти вирішила помститися мені за Аллу? Ну що, мовчиш? Скажи, в чому причина: жадібність, безглузді ревнощі, що?" — продовжував свої нападки Матвій.

"Якщо ти такої про мене думки, не бачу сенсу щось доводити. Ти вже все для себе вирішив, навіть не давши мені можливості щось пояснити. Хоч в мене й нема пояснень."

Ліка приклала максимум зусиль, щоб контролювати той ураган, який бушував в середині неї. Вона розвернулася і з високо піднятою головою вийшла з кабінету. В коридорі дівчина наткнулася на задоволену Альбіну, яка святкувала свій тріумф — тільки пляшки шампанського бракувало. Вона нічого не сказала, і вже за це Ліка була вдячна; вистачить їй зловтішного погляду.

Ліка почувалася розчавленою, знищеною. Їй хотілося якнайшвидше зникнути, заховавшись від усього світу. Тому, схопивши свою сумочку, дівчина помчала до виходу, з останніх сил стримуючи сльози.

Опинившись у своїй квартирі, Ліка рухнула на диван і гірко заридала. Їй здавалося, що все, життя зруйновано; біль була просто непереносима, її всю викручувало. В одну мить вона втратила все: роботу, коханого, перспективи, віру в людей — все. А найболючішим була реакція Матвія: те, як він ні хвилини не вагаючись повірив у її винуватість, перекресливши все те, що між ними було. Він кидався в неї брудними, безпідставними обвинуваченнями, ніби вона ніколи нічого не значила для нього. А як же довіра, якою він сам зовсім недавно їй докоряв?

Ліка не уявляла, як жити далі без нього, що робити зі своїми почуттями, які виявилися нікому не потрібними. Єдине, що вона чітко вирішила — в понеділок надішле заяву на звільнення електронною поштою, аби більше не зустрічатися з Матвієм. Вона мусить вирвати його із свого серця, мусить переболіти ним раз і назавжди, хай як важко це буде.