Читати книгу - "Метаморфози, або Золотий осел"

16

Арістомен, а також Сократ — імена, вжиті тут насмішкувато.

17

Ларісса — місто у Фессалії, знамените своїми гімнастичними й музичними агонами, тобто змаганнями, в римський період — гладіаторськими видовищами.

18

Тартар — за грецькою міфологією, найглибша безодня в підземному царстві, країні померлих, місце кари злочинці», куди Зевс скинув повсталих і переможених ним титанів.

19

Дві Ефіопії — тобто на схід і захід від ріки Ніл. За уявленням стародавніх греків (Гомер, «Одіссея», І, 23), Ефіопія була величезною країною, що простягалась далеко на схід і захід, в якій сонце сходить і заходить.

20

… залишає… - погляд, досить поширений серед стародавніх греків і римлян.

21

Медея — дочка колхідського царя Еета. Допомогла здобути золоте руно ватажкові аргонавтів Ясонові, потім втекла з ним до Греції. Коли Ясон покинув її і намірився вдруге одружитися з дочкою корінфського царя Креонта, Главкою, Медея звела зі світу Главку з допомогою отруєних шат і діадеми і, умертвивши своїх синів, народжених від Ясона, втекла. Доля Медеї послужила в античні часи основою для трагедій Евріпіда й Сенеки, а в західноєвропейській драматургії — для п'єс Корнеля, Грільпарцера, Ануйля та ін.

22

… заклинаннями над ямою… — згадки про чаклунські дії над ямою зустрічаються в різних античних письменників (напр.: Гомер, «Одіссея», XI, 25, Лукіан, «Любитель брехні», 14 та ін.).

23

Пантія (досл. «повністю божественна») — іронічне наймення чаклунки.

24

Ендіміон — вродливий сплячий юнак, коханий богині Селени.

25

Калліпсо — німфа казкового острова Огігії, де Одіссей, вертаючись із Троянської війни на батьківщину, пробув 7 років.

26

Вакханки, за міфологією, розтерзали фіванського царя Пенфея (трагедія Евріпіда «Вахканки») і легендарного співця та музиканта Орфея (Овідій, «Метаморфози», XI, 1 і далі).

27

Розп'яття було карою головним чином для рабів і взагалі людей низького походження.

28

Цербер — жахливий триголовий пес із гадюками на шиї, що охороняв вхід до підземного царства, де, за уявленням стародавніх греків і римлян, перебували тіні померлих. Його приборкав і виніс на світ грецький герой-силач Геракл.

29

Ламії — міфічні вампіри, які нападали нічної пори на юнаків, висмоктували кров і поїдали їхнє тіло.

30

Гекала — бідна бабуся, яка гостинно прийняла в своїй хатині аттічного героя Тезея, коли той вирушив на бій з марафонським биком. Гостинна зустріч Тезея з бабусею стала темою вірша александрійського поета Каллімаха (III ст. до в. е.).

31

100 срібляників, тобто сестерціїв (нуммів), прирівнювались 25 денаріям; отже, Луцію вдалось купити риби на 5 денаріїв, або 20 сестерціїв, дешевше.

32

Едили — службовці в Римській державі, обов'язком яких було наглядати за порядком у місті, дбати про постачання міста, наглядати за ринками й турбуватись про влаштування громадських ігор. Службових осіб, які займали високі посади, супроводжували слуги- охоронці з в'язками прутів — ознаками вищої влади.

33

Підкорена римлянами Греція була перетворена в провінцію Ахаю. Її центром було місто Корінф, де перебував римський намісник.

34

Атріум — центральна кімната римського будинку.

35

Богиня Перемоги — у греків — Ніка, у римлян — Вікторія. Чудова статуя цієї богині різьб'яра Пеонія з міста Менди була знайдена під час розкопок на території Олімпії — місцевості, де. відбувались Олімпійські ігри.

36

Острів Парос славився в античні часи прекрасним білосніжним мармуром (Пліній, «Природознавча історія», кн. 36, розділ 14).

37

Актеон — славний фіванський мисливець» перетворений богинею Артемідою (Діаною) на оленя й розшматований власними собаками за те, що побачив її нагою під час купання (Овідій, «Метаморфози», кн. III, ряд. 138 і далі).

38

Памфіла (досл. «та, що любить увесь світ») — іронічне ймення.

39

Грації (у греків Харіти) — три богині краси, радощів, гожості (у Гесіода — Евфросіна, Аглая й Талія). Чудову скульптуру Грацій створив А. Канова (1757–1822).

40

Купідон, або Амур (у греків Ерот) — бог кохання, син і помічник Венери, богині краси й любові, дружини Вулкана, бога вогню й ковальства.

41

... чарівним поясом… — мається на увазі пояс, здатний викликати кохання. Його позичила в Афродіти Гера, щоб прихилити до себе Зевса (Гомер, «Одіссея», VIII, 270).

42

Кіннамон — дерево з виду коричних, з якого виготовляли пахучу олію такої ж назви.

43

Вакх (Діоніс), або Лібер — бог виноградарства й виноробства.

44

Авернське озеро або Аверн — вулканічне озеро в Кампанії, недалеко від Кум і Неаполя (тепер Лаго Аверно). Над озером стояли задушливі випари. Тому поблизу нього уявляли вхід до підземного царства.

45

Ворожіння по полум'ю (піромантія) було досить розповсюджене в античні часи (Вергілій, «Георгіки», І, 392. Пліній, «Природознавча історія», кн. 18, розділ 357).

46

Сівілли — міфічні жінки-пророчиці, які, охоплені екстазом, ворожили, що очікує людей у майбутньому.

47

Стислий виклад стоїчного вчення про «творчий вогонь» — першооснову всього буття.

48

Халдеї — семітські племена, що жили у першій половині 1-го тисячоліття до н. е., які і завоювали Вавілон і асимілювалися з вавілонянами. Халдейські ворожбити — загальна назва всілякого роду чаклунів та ворожбитів без уваги на їхнє національне походження.

49

Діофан — іронічне ім'я (досл. «той, хто від Зевса має хист відкривати майбуття»).

50

Кердон — ім'я, що мовить саме за себе (по-грецьки «зиск»), спеціально підібране для грошового торговця.

51

Евбея — найбільший острів в Егейському морі на схід від грецького материка.

52

Стародавні греки й римляни пили вино, розведене водою (одна третина вина, дві третини води).

53

Натяк на ритуал жрецької колегії феціалів. Фоціали виступали як посли, вони виконували обряди, якими супроводилось оголошення війни й укладення миру, і тільки при умові суворого дотримання цих обрядів війна вважалася справедливою, а договір — дійсним.

54

Згідно з міфом, Афродіта (Венера) виникла з морської піни, звідси її прізвисько — Анадіомена — «та, що виринає з води». Збереглись статуї Афродіти — Анадіомени.

55

Туя — дерево з родини кипарисових; її деревина з запахом лимона належала до найдорожчих.

56

Розрізувачі — раби, обов'язком яких було розрізувати м'ясо,