Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"

Цілісіньку неділю вони просиділи у вітальні, зарившись з головою в підручники, а кімната навколо них то повнилася учнями, то знову порожніла. Був гарний, ясний день, і майже всі ґрифіндорці були надворі, радіючи, може, й останньому цього року теплому сонечку. Не встигло стемніти, а Гаррі вже почувався так, ніби з його мізків зробили відбивну.

- Знаєш, мабуть, варто виконувати домашні завдання протягом тижня, - пробурмотів він Ронові, коли вони нарешті відклали довжелезний макґонеґелівський реферат про закляття «Інаніматус конжурус» і приречено взялися за не менш довгий і складний реферат для професорки Сіністри про численні супутники Юпітера.

- Так, - погодився Рон, тручи почервонілі очі і жбурляючи в камін уже п'ятий зіпсований аркуш пергаменту. Слухай... а може, Герміона нам дозволить глянути одним оком на свій реферат?

Гаррі подивився на неї. Вона сиділа з Криволапиком на колінах і весело щебетала з Джіні, поблискуючи шпицями, якими в'язала безформні шкарпетки для ельфів.

- Ні, - зітхнув він, - ти ж сам знаєш, що не дозволить.

Вони продовжували працювати, а небо за вікнами дедалі темніло. Учні знову поволі розходилися з вітальні. О пів на дванадцяту до них підійшла, позіхаючи, Герміона.

- Вже закінчуєте?

- Ні, - буркнув Рон.

- Найбільший супутник Юпітера - Ґанімед, а не Каллісто, - тицьнула вона пальцем у рядок Ройового реферату, - а вулкани має Іо.

- Дякую, - огризнувся Рон, закреслюючи помилки.

- Вибач, я лише...

- Якщо ти прийшла тільки критикувати...

- Роне...

- Герміоно, мені нема коли вислуховувати проповіді. Мені це вже отут сидить...

- Та ні... дивися!

Герміона показувала на найближче вікно. Гаррі й Рон поглянули туди. На підвіконні сиділа симпатична сова-сипуха і зирила на Рона.

- Чи це не Гермеса? - здивовано вигукнула Герміона.

- А й справді! Вона! - ледь чутно сказав Рон, кинув перо й зірвався на ноги. - Чого це Персі до мене написав?

Він підійшов до вікна й відчинив його. Гермеса залетіла в кімнату, сіла на Ронів реферат і простягла лапку, до якої був прив'язаний лист. Рон забрав листа, і сова миттю полетіла, залишивши на Роновім малюнку супутника Іо чорнильні сліди лап.

- Це справді почерк Персі, - сказав Рон, падаючи в крісло й розглядаючи адресу, виведену на згортку: «Рональду Візлі, грифіндорський гуртожиток, Гоґвортс». Він зиркнув на друзів. - Що ви на це скажете?

- Розкрий! - нетерпляче озвалася Герміона, а Гаррі кивнув.

Рон розгорнув сувій і почав читати. Що нижче опускалися його очі, то похмуріший він ставав. Дочитав з таким виглядом, ніби йому було страшенно бридко. Шпурнув листа Гаррі й Герміоні, ті нахилилися й почали читати разом:

Дорогий Роне,

Я лише щойно довідався (від самого міністра магії, котрому про це сказала твоя нова вчителька професорка Амбридж), що ти став гоґвортським старостою.

Я був приємно здивований, отримавши цю вістку, і насамперед хочу передати тобі свої вітання. Мушу зізнатися, я завжди побоювався, що ти в житті підеш, так би мовити, дорогою Фреда й Джорджа, замість того, щоб наслідувати мій приклад, тож можеш уявити мою радість, коли я почув, що ти перестав зневажати владу й вирішив взяти на свої плечі серйозну відповідальність.

Але я хотів би тебе не тільки привітати, Роне, а й дати кілька порад, ось чому я відсилаю цього листа вночі, а не звичайною ранковою поштою. Сподіваюся, ти його прочитаєш на самоті, уникаючи занадто цікавих очей та незручних запитань.

Коли пан міністр повідомляв, що тебе обрано старостою, з його слів я зрозумів, що ти й далі доволі тісно спілкуєшся з Гаррі Поттером. Мушу сказати тобі, Роне, що ти ризикуєш втратити свій значок, якщо ц надалі приятелюватимеш з тим хлопцем. Я знаю, що тебе дивують ці слова - ти, звісно, заперечиш, скажеш, що Поттер завжди був Дамблдоровим улюбленцем - але мушу тобі сказати, що Дамблдорові, можливо вже не довго залишається керувати Гоґвортсом, а люди, з якими варто Рахуватися, мають зовсім інші - і, мабуть, правильніші - погляди на Поттерову поведінку. Нічого більше не додам, але раджу тобі переглянути завтрашнє число «Щоденного віщуна», щоб мати правильне уявлення, куди зараз віє вітер - і заодно, може, помітиш там і мою скромну особу!

Справді, Роне, не варто, щоб Поттерова репутація кидала на тебе тінь, це може зашкодити твоїй кар'єрі, бо пора вже думати про те, як жити після закінчення школи. Ти вже, мабуть, знаєш, оскільки наш батько супроводжував його до суду, що влітку відбулося дисциплінарне слухання справи Поттера в присутності всього Чарверсуду, і він не справив там доброго враження. Йому вдалося вислизнути лише завдяки дрібним процедурним неточностям, якщо хочеш знати, і багато людей, з якими я розмовляв, переконані в його провині.

Можливо, ти боїшся порвати стосунки з Поттером - я розумію, що він буває неврівноважений і, як мені відомо, впадає в шал - але, якщо тебе щось тривожить з цього приводу, або ти помітиш певні моменти в Поттеровій поведінці, які тебе занепокоять, то я наполегливо раджу тобі поговорити з Долорес Амбридж, воістину чудовою жінкою, яка з превеликою радістю тобі допоможе.

І ось тобі ще одна моя порада. Як я вже натякав, режимові Дамблдора в Гоґвортсі невдовзі мабуть, буде покладено край. Ти маєш, Роне, виявляти вірність не йому, а школі й міністерству. Мені дуже прикро чути, що професорка Амбридж поки що має від учительського колективу досить незначну підтримку своїх намагань провести в Гоґвортсі необхідні зміни, яких так палко домагається міністерство (хоча з наступного тижня вона відчує значне полегшення - знову ж таки, читай завтрашній «Щоденний віщун»!). Скажу лише таке - учень, що виявить зараз готовність допомагати професорці Амбридж, має великі шанси стати через кілька років старостою всієї школи!

Мені шкода, що влітку не мав нагоди бачити тебе довше: Мені прикро критикувати власних батьків, але боюся, що не зможу мешкати з ними під одним дахом, поки вони будуть пов'язані з тими небезпечними типами з Дамблдорового оточення. (Якщо колись писатимеш листа матері, то можеш їй повідомити, що такий собі Стержис Подмор, великий приятель Дамблдора, був недавно ув'язнений в Азкабані з незаконне проникнення в міністерство. Можливо, хоч це відкриє їм очі на те, з якими дрібними злочинцями вони крутяться в одній компанії.) Вважаю, що мені дуже пощастило, оскільки я уник тавра пов'язаності з подібними людьми - навіть не знаю, як дякувати панові міністру за таку люб'язність