Читати книгу - "Вибач та зрозумій, Катя Кірініна"

– Нас же не знайомили, я тебе не пам'ятаю, – спокійно кажу я.

– А ось це взагалі цікаво, уявляєш, вона тебе не пам'ятає, мужику. Ти в такому прольоті, що все навіть простіше, ніж я думав, – коментує Андрій і переможно посміхається.

– Нас познайомили, але ти на мене не звернула увагу. Я був худий, високий і не такий представницький, як Заремський, – пояснив мій хлопець, але мені не полегшало від цього.

– Одним словом – задрот, – сміється мій колишній чоловік.

– Та заткнися ти вже! – гаркає Алекс і підійшовши ближче, бере мене за руку. – Не хотів, щоб виглядало саме так, але вибач, я лише хотів, щоб він почав з тобою спілкуватися, ти б залишилася, а далі я налаштувався б і познайомився з тобою.

– Років через сто, – голос Андрія виводить усіх із себе, але, мабуть, він добре володіє інформацією, тому я мовчу. – Тепер скажи, як ми посперечалися, що вона буде моєю дівчиною.

– Посперечалися? – спантеличено перепитаю я.

Мені завжди здавалося, що таке лише у фільмах буває.

– Це не була суперечка. Ми не посперечалися на щось конкретне, це швидше був жарт. Цей півень був певен, що ти станеш його дівчиною, а я засумнівався, і шкодував потім про це. Коли я побачив, що ви зустрічаєтеся, я казав йому, що так друзі не роблять, але він тільки сміявся з мене, він знав про мої почуття. А через рік я почув, що ви збираєтеся одружитися, ми знову зустрілися з Андрієм, зрештою посварилися, і я поїхав до Києва. Тому ти ніколи мене не бачила до тієї фотосесії. Я зрозумів, що ти його любиш, і не втручався у ваше життя.

не забувайте підписуватись на автора) Так я зможу ділитися важливою інформацією: показувати авторську візуалізацію, розказувати про творчі плани, та взагалі про себе❤️