Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська» 📚 - Українською

Читати книгу - "Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»" автора Дар'я Бура. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 74 75 76 ... 112
Перейти на сторінку:
такої нагороди, — каже Людмила.

— Знаєте, зі самого дитинства він був таким дуже жвавим хлопчиком, дуже здібним: ми навіть раніше його до школи віддали… І ріс так він швидко... не озирнувся я, як мусив казати Іванкові своєму: «Синку, нахились, я тебе поцілую». Його зріст був 1,96 м. Іван міг ще багато чого досягти в житті: він мав добру роботу та високу посаду в банку, достойну зарплату, але він усе це лишив, бо не вмів працювати серед зрадників і злодіїв, не міг сидіти, як Майдан горів, не всидів, коли запалало на Донбасі. Отак і пішов захищати нас із вами.

— Для мене він був люблячим чоловіком, захисни-ком і твердою опорою, сімейні рішення приймалися чоловіком, бо мені часто не вистачало впевненості чи сміливості. Ваня — великий оптиміст, своєю щирістю, добротою він ніби притягував до себе. Ми з ним познайомилися в інституті. Спершу в одному гуртожитку жили й дружили кімнатами, а потім наша дружба переросла в почуття. Я навчалася на останньому курсі, а Іван ще тільки на третьому. Запропонував мені вийти заміж, щоб не втекла далеко: шуткував Ваня. Він був розумним і дотепним хлопцем, любив шуткувати. Мав багато друзів і в ВУЗі, і на роботі, бо й сам дорожив дружбою. Колеги цінували Івана за його працьовитість, надійність, веселу вдачу. А сім’я — то було для нього все, його хлопці... Ми відпочивали тільки всі разом. Ваня де-кілька разів встиг взяти дітей на рибалку, скільки в них було радості та задоволення від такого відпочинку. До цього часу згадують. Часто виїжджали в ліс по гриби.

Зараз ми цього не робимо. І найтяжче якраз вихідними і вечорами. Коли ти серцем би кудись із Ванею гайнув, а потім розумом аналізуєш, що вже все, не буде того, нема Вані нашого...

А на Донеччині, під Вуглегірськом, де загинув Іван, село є, Ступакове. Його так назвали в честь «Мажора». І от Людмила зараз живе думками, що невдовзі разом із синами зможе навідатися до того села, до того місця, де загинув її Іван, рятуючи дітей. Побратими навіть обіцяли показати місце, де поліг Іван Ступак.

• Зведення новин

• Мінометного обстрілу зазнали сили АТО в районі Павлополя, Миколаївки, Гранітного.

Про це повідомляє сайт Маріуполя «0629».

• За добу в зоні проведення антитерористичної операції загинуло п’ятеро військових, ще 29 отримали поранення.

Про це повідомив речник АТО Андрій Лисенко.

• В районі Дебальцево з артилерії та мінометів терористи обстріляли Попасну, Юнокомунарівськ, Дебальцеве, Нікішино, Гірське, Ольховатку, двічі вели вогонь по Санжарівці, 5 разів по Вуглегірську. За підтримки танків і піхоти бойовики атакували наші позиції в районі цього населеного пункту. у Щасті обстріляли теплоелектростанцію.

Про це повідомляє прес-центр АТО.

• Бойовики обстріляли Попасну під час спроби вивезти із обласного психоневрологічного інтернату пацієнтів.

Про це повідомив губернатор Луганської області Геннадій Москаль.

Він зазначив, що упродовж останнього часу райцентр інтенсивно обстрілюється з артилерії, мінометів та «Градів» козаками так званого «всевеликого войска донского» з боку окупованого Первомайська.

30 січня 2015 року

• Ірина Вовк «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»

[Дебальцеве]

ОЛЕКСАНДР ЛІСТРОВИЙ («БАНДИТ») (17.10.1984 — 30.01.2015). 25-ий батальйон «Київська Русь»

Командир взводу Сашко Лістровий із позивним «Бандит» тримав оборону саме того найнебезпечнішого відрізку Дебальцівського плацдарму, які дісталися «Київській Русі», — дорога на Вуглегірськ. «Бандит» отримав важке поранення наприкінці січня, і побратими хутко кинули його до машини. Везли до найближчого шпиталю, прориваючись через спалахи мін, одна з яких щойно поранила їхнього командира, і гуркіт гусениць, які сунули десь із «зеленки». Саша терпів, тримався, але... не вижив — він помер уже в лікарні Бахмута.

Олександр Лістровий

Не вижив, хоча шалено хотів жити, бо вдома лишилася Сашкова двомісячна доня Аліна, яку він бачив лише раз — під час зимової відпустки. Тієї відпустки, за тиждень до смерті, яку він просидів біля своєї малечі. І встиг виступити на місцевому мітингу до Дня Собор-ності в рідному Василькові. А от одружитися зі своєю коханою Ніною не встиг: відклав до демобілізації.

Смерть Сашка Ніна відчувала. У ніч на 30-те січня її щосекунди переслідувала якась тривога, нав’язувалися моторошні думки. Ніна не могла заснути й таки ризикнула набрати чоловіка. Але його телефон мовчав: він був вимкнений, хоча Саша не вимикав його навітьколи виходив у вкрай важкі завдання; слухавка була увімкненою і була біля нього в «розгрузці», а як навіть він її лишав у підрозділі, то наказував комусь із хлопців відповідати на Нінині дзвінки й заспокоювати, що з ним усе добре, а просто «завдання не дозволяє телефонного зв’язку». А зараз Ніна вперше чула про абонента, який перебував поза зоною досяжності.

— Дуже боляче від того, що маленька тата зовсім не пам’ятає... їй було усього два місяці, як він загинув.

«Тато спить», — каже Аліна, листаючи й сортуючи якось по-своєму Сашині фотографії. Я ще не знайшла правильних слів для такої маленької дитини, аби пояснити, що тато більше не прокинеться. Але я точно знаю, що скажу їй, як вона виросте: скажу, що її тато герой, який не побоявся війни й пішов захистити нашу країну, а ще скажу, що вона — донька героя. Це те, про що вона має знати. Це те, чим вона пишатиметься, коли підросте. А для мене моя дівчинка до кінця днів буде найкращим і найніжнішим спогадом про мого коханого. Це щастя... щастя, що вона в мене є.

• Зведення новин

• По всьому периметру Дебальцевського плацдарму протягом останньої доби російсько-терористичні й українські війська продовжували завдавати по позиціях один одного масовані артилерійські удари.

Про це повідомив організатор групи «Інформаційний прости» і народний депутат Дмитро Тимчук.

• Починаючи з 7 ранку п’ятниці, двічі було атаковано позиції Збройних сил України під Маріуполем.

Про це «0629» повідомив прес-офіцер штабу АТО сектору «М» Дмитро Чалий.

За його інформацією, перший обстріл було здійснено по Гнутовому — 7:00, стріляли з «Градів».

• За минулу добу в зоні АТО загинули 5 військовослужбовців, 23 отримали поранення.

Про це повідомив виконувач обов’язків речника Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов.

• Вуглегірськ знаходиться під частковим контролем терористів. Окремі наші опорні пункти тримаються. Атака сталася вчора, після арт обстрілу був нанесений удар танками по позиціях сил АТО. Протягом кількох тижнів до цього загони терористів просочилися в місто під виглядом мирних жителів і вдарили з тилу.

Про це на

1 ... 74 75 76 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»"