Читати книгу - "Вихор почуттів, Ксенія Стрілець"

- Можеш не клеїти дурня, бо я добре розчула, як ти представився Марічці.

- І як? - продовжую свою гру, насолоджуючись тим як вона ображено сопе, наче маленький їжачок.

- Тобто ти хочеш сказати, що я вже не твоя дівчина? - надуває і без того пухкі губи і намагається підвестись з ліжка. 

Та я швидший. Хапаю її за талію, завалюю на спину і придавлюю зверху своїм тілом, щоб не втекла.

- Звісно, що моя, - цілую вуста, але ця маленька злюка відвертається. - І тільки моя, - продовжую цілувати шию. - Назавжди, - повертаюсь до губ і цілую їх поки вона не поступається і не відповідає на поцілунок.