Читати книгу - "Покатаємось на байку, мер?, Діана Фло"

Глава 65

– Так, а аптечку… Аптечку ти взяв? Бинти, йод, знеболювальне? Лікар казав, що тижнів зо два можуть виникати напади. І хто тобі по таблетки з'їздить?

Богдан застогнав, зробивши чергову спробу зачинити дверцята.

Брат утримав їх, зазирнувши до машини.

– То що?

– У мене є автомобільна аптечка, ми заїдемо дорогою, купимо все необхідне, так, Мирослав? – обернувся Богдан.

Той кивнув із безмірним ентузіазмом.

– Хоча я не пам'ятаю, щоб мене попереджали про якісь напади, Вік. Але ми зробимо все, щоб ти був спокійний, – усміхнувся йому Богдан, не намагаючись сховати своє роздратування.

Вже близько п'ятнадцяти хвилин Вік не давав їм вирушити в дорогу, ставлячи десятки безглуздих запитань. Мабуть, у брата трапився якийсь приступ параної після нападу на Богдана людей Білецького, Вік з нього два тижні порошини здував. Але були й плюси у його новому іміджі «великого брата» – стосунки з Мирославом раптово перекочували до розряду необхідного зла, щоб Богдан залишався щасливим та задоволеним. Ну і, звісно, його брат нічого не міг протиставити тому, що Мирослав врятував йому життя, поки троє найнятих Віком шукачів розводили руками.

– Ти маєш мій номер на швидкому наборі?

– На цифрі сім, моїй найулюбленішій цифрі, все, давай, – потягнувши двері на себе, Богдан ударив Віка по стегну.

– Ай, обережніше.

– Будь ласка, Вік, ми запізнюємося.

– Куди? Ти ж на своєму автомобілі їдеш.

– В рай.

Вік скривився, але Богдан дозволив йому обійняти себе за плечі.

– Я подзвоню, як приїду.

Завівши мотор, він повернув кермо, щоб виїхати з двору.

Вдихнув на повні груди свободу, що раптово звалилася на них з Мирославом, у вигляді десятиденної відпустки, з можливостями взагалі нікого не бачити і нікому нічого не пояснювати про себе.

Вік провів їх, вийшов на вулицю і навіть помахав, коли вони повертали на трасу.

– Ні слова, – сказав Богдан, упіймавши приховану посмішку Мирослава.

Той знизав плечима:

– Я й не збирався…

– Збирався, я знаю.

– Ну гаразд, я думав, що ти любиш все контролювати, але твій брат – це щось страшне, – зручно влаштувався Мирослав.

– Це точно, а тепер закрили тему.

На світлофорі Богдан навпомацки знайшов руку Мирослава і стиснув її.

Слова не передавали те, наскільки він був радий відпочинку перед Новим роком.

Брат узяв на себе всі організаційні моменти, вигадав для журналістів легенду з відпусткою в пансіонаті для відновлення, а Богдан з легким серцем вирушив у оздоровчий комплекс за сімдесят кілометрів, прихопивши хлопця.

– Він належить моєму батькові, цей котедж, – розповів він Мирославу, запрошуючи його із собою. – Влітку там повно туристів, цілющі джерела, мінеральні води, щось таке. Зате взимку… Взимку там будемо ми з тобою. Вдвох.

– Я із задоволенням, – одразу відповів Мирослав.

Тож двадцять п'ятого грудня вони нарешті загрузили сумки в автомобіль і попрощалися з усіма друзями. Богдан включив першу радіостанцію, що попалася, залишив бадьореньку пісню англійською.

Мирослав спочатку лише постукував пальцями, а потім потягнувся та зробив звук максимальним. «Серйозно?» – посміхнувся Богдан, а Мирослав, прочитавши по губах, також виразно відповів: «Я люблю тебе».

– Я теж тебе люблю, малий.

І поки в салоні гуркотіла музика, а Мирослав підтанцьовував на сидінні, Богдан опустив бічне скло і поклав руку на дверцята. Від холодного вітру шкіра в нього на шиї відразу ж покрилася мурашками, але він нізащо не відмовився б від цього. По обидва боки проносилися будинки та двори, доки траса не звернула до озера, давши їм трохи приватності.

Момент був настільки ідеальним, що складно було утриматися від божевілля. Скинувши швидкість, Богдан зупинився на переїзді перед шлагбаумом. Поки поїзд ще не з’явився на дорозі, він смикнув Мирослава за руку і глибоко поцілував.

– Це те, чим ми займатимемося десять днів, – прошепотів він Мирославу в губи.

Витримавши паузу, Мирослав відповів:

– Цим я займався б все своє життя.

І почали вони того ж вечора, на кухні, коли Мирослав вийшов до Богдана, який сяк-так справлявся з рецептом для мультиварки, в одних кімнатних капцях і халаті на голе тіло. По другому колу вони взяли один одного у ванні, а ранок зустріли лінивим сексом у ліжку, катаючись на крихтах вчорашньої вечері.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

З цією книгою читають Романтична еротика 359875 Вільні стосунки з босом Ольга Вісмут 2014456 Романтична еротика 400492 ( Не ) бажаний сюрприз під пухнастою ялинкою Маріанна Аріна 38748 Романтична еротика 409271 Віддана босу за борги Марк Логан 635759