Читати книгу - "Отець всіх лис, Марк Лапкін"

Жульєн не впізнав Олега, одягненого у фіолетову робу з відрослими бородою і вусами. Капітан, напевно, забув і про "офіційне чаювання", на яке покликав Олега, а той, своєю чергою, його буквально проспав.

Тим часом старий монах у червоній робі посадив сплячу в нього на руках дитину на стілець у центрі великої кімнати. Він робив це обережно, підтримуючи рукою кволу шию хлопчика. Коли червоний монах закінчив, він став разом із Капітаном Жульєном по різні боки від стільця.

- Чемпіони храмів! - почав монах у червоній робі. - Пред'явіть зброю свого Святого, і ми можемо починати наші збори.

Лулу не потрібно було просити двічі. Вона першою зробила крок уперед і дістала зі свого чарівного сірого мішка великий залізний молот.

Існування у світі демонів викликало менше запитань, ніж те, яким чином Лула могла сховати або навіть носити цей шматок ковадла з ручкою у себе в мішку.

Монахи в сірих робах покірно чекали позаду Лули.

- Бродячі монахи храму Святого Ігуана прибули! - голосно заявила Лула і з гордістю підняла зубчастий молот над головою.

- Південь, - оголосив залу монах у червоному. - Немає сумнівів, чому настоятелька храму Святого Ігуана дозволила вам прийти сюди. Ігуан захищав дітей за життя, а ви не змогли залишитися осторонь і прийшли продовжувати його благородну справу!

Олег нарешті згадав, де він бачив схожу робу червоного кольору до цього. Чернець із мечем і в червоній робі врятував його від чорного звіра. Сталося це того самого дня, коли все каміння і сталь його міста випарувалися в пекельному пеклі.

На додачу до боляче знайомого акценту ченця в червоному, пазл складався досить просто.    

За прикладом Лули, монах із блідо-зеленою лисиною і в синій робі, похитуючись, зробив крок уперед. Його губи мимоволі рухалися вперед і назад, вперед і назад. З-за пояса він дістав довге срібне шило. Якби не блиск на самому вістрі, Олег і зовсім би не помітив зброю в його тремтячій руці.  

- Монахи храму Святого Хавкіна прибули, - сонним голосом сказав лідер синіх монахів.

- Південь, - повторив монах у червоному. - Святий Хавкін усіх нас учив насолоджуватися життям, - старий у червоному перервався, щоб відвести погляд убік і посміхнутися. - Навіть попри всю його абсурдність... Спасибі, що прийшли на допомогу нам і всім, хто любить життя в цьому Північному місті.

Слідом за Лулою і Синім лідером широкий крок зробив велетень у білій робі. Замурзаний монах був настільки високим, що будь-який з його кроків просто не міг бути маленьким. На плечі в нього лежала товста гілка від дерева. Не все листя встигло з неї опасти.

- Школа Святої Дірки в Дупі тут, - байдуже заявив здоровань.

- Схід, - оголосив монах у червоному. - Навіть ваша Школа не змогла залишитися осторонь і прийшла на допомогу цьому місту. Я знаю, що ви тут не за хвалою, але для оборони цього міста ваша присутність багато значить.

Червоноокий, із чорною, як сам космос шкірою, чернець дочекався, поки старий договорить, і зробив цілих два кроки вперед. Він був одягнений у легку зелену робу, а в руці тримав довгу косу з темного металу, що міг легко стати невидимим у темряві.

- Послідовники Праведного Слива прибули на твій поклик, - низьким і водночас хриплячим голосом сказав лідер монахів у зеленому.

- Південь, - сказав усім присутнім монах у червоному. - Праведний Слив як ніхто інший був принциповий і непідкупний. Якщо його послідовники тут, значить і наша справа правильна.

Монахи в жовтому тримали спину рівно. Їхній красивий лідер голосно тупнув уперед своїм мідним чоботом. У засмаглій руці він тримав корабельний якір із чотирма рогами.

- Ченці храму Святого Вінчі прибули, - непохитним голосом відрапортував монах із маленькими вусиками і доглянутою борідкою.

- Південь, - оголосив монах у червоному. - Не всі йдуть шляхом, яким йшов Святий Вінчі, але ні в кого немає сумнівів у тому, що шлях цей правий. Нам усім дуже лестить, що цей шлях привів вас сюди.

У приміщенні утворилася велика пауза. Олег виявив, як монахи в різних робах витріщаються на нього, чекаючи чогось. Він подивився назад, і ченці Мари, киваючи головами вперед, підказували йому, що і він зі свого боку має зробити крок уперед, представивши їх.

На тілі Олега фіолетова роба. На його плечі священна для монахів Мари зброя. І, мабуть, найважливіше, що вирізняло його з-поміж йому подібних - це відсутність перманентної німоти.

Альтернатив не було.

Олег змусив почекати себе ще довше і дістав самокрутку з врученого Гуаном портсигара. Він нарешті зробив млявий крок уперед.

У роті лідера фіолетових ченців була довга сигарета, а в його руках асиметрична булава з шипами. Між шипів різної довжини і товщини в кованих квітках гніздилися сині дорогоцінні камені.

- Храм Мари на місці, - недбало вживаючись у нову роль, сказав Олег.

У нього не повертався язик назвати Святою ту, хто, за повір'ям, жере дітей і насолоджується сльозами їхніх рідних.

- Північ, - сказав монах у червоному. - Ваш храм спочатку не був присвячений Святій, і ви десятиліттями потай несли цю важку ношу. Вашу службу людському роду ніколи не оголосять, але серед посвячених, - монах у червоному провів рукою по залу, - ви завжди будете прикладом для захоплення.