Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

— Вибач мені, будь ласка.

— Прощаю, — погладила його по спині та голові.

Добили мене ввечері сестрички. Мало не вирвали мені волосся. І побилися між собою. Ці козочки малі намагалися зробити на моїй голові зачіску, а було відчуття, що мені зараз скальп знімуть.

— Живо спати! — крикнула на них.

Вони злякано подивилися на мене і помітили сльози. Миттю пішли до себе на диван. Я пригладила волосся і прибрала шпильки та гумки в шафу. Тейлін з'явився за кілька хвилин.

— Хлопчиків уклав. Так, я не зрозумів, ви чого не спите? Ліє, що сталося?

Запитав він занепокоєно, бачить, що я ледь тримаюся, щоб не ревіти.

— Вони побилися, — здав малих Тім.

— З Лією?

— Ні, — зізналася Даша, — ми між собою побилися. І здається, зробили Лії боляче.

Тімко згорнувся клубком і заснув.

— Завтра вибачтеся, а тепер миттю обернулися і спати.

Малятка послухалися батька і швидко заснули в другій іпостасі. Тейлін знайшов мене в коридорі. Обійняв мовчки, і я в нього на грудях розревілася.

— Пробач за моїх.

Тихо промичала, що пробачаю, і ще трохи поревіла. Мене саму, як маленьку погладили по спині й обережно по голові. Я зашипіла.

— Так що вони зробили, шипиш ти явно від болю.

— Хтось мене за волосся дуже боляче смикнув, думала, скальп знімуть.

— Я їх спати вклав. Тім теж спить.

— Дякую. Я теж пішла спати.

Наступного дня місце, де дівчатка смикнули, все ще боліло. Цілитель тільки головою похитав і полікував мене.

— У тебе там гематома утворилася. Потрібно було одразу прийти, швидше б загоїлося.

— У мене було відчуття, що вони мені не тільки волосся видерли, а й частину шкіри.

— Скоріше в процесі ще й вдарили. За кілька днів мине.

Сьогодні я мала бігти з одним биком. Давид стрибав поки що на одній нозі і ще кілька днів кульгатиме щонайменше. Тож сьогодні я сам на сам із дикою і дуже небезпечною твариною, і не менш небезпечними бандитами. Дідусь вручив мені артефакт, що змінює зовнішність і спотворює запах. А також портальний артефакт. Перед пробіжкою з биком я вирішила обрізати волосся, щоб уже була не асиметрія, а однаково з обох боків. Алекс немов зчитував моє місце розташування. Варто було мені зайти в ту саму перукарню, він зайшов слідом через кілька секунд. Але майстер встиг першим запитати:

— Що сталося?

— Маленька аварія в дитячих забавах. Ведмежа не встигло загальмувати, коли налетіло на мене.

— Бідолаха.

— Ага, він більше злякався. Не міг потім сам ні заспокоїтися, ні звернутися назад.

— Те, що ти не сердишся на нього, це добре. А що від волосся хочеш? Щоб прискорив ріст?

— А так можна?

Майстер усміхнувся разом з Алексом.

— Можна. Але це мінімум шість годин.

— Ем, тоді просто обрізати однаково. Мені малятка ледь не видерли решту волосся і по голові заїхали. Зчепилися поруч зі мною. Не поділили шпильки з резинками.

— Ті, що ми подарували, — здогадався друг, я тільки кивнула.

Майстер одразу намацав припухлість і тільки головою похитав. Швидко підрівняв волосся.

— Як зберешся відрощувати, заходь.

— Ага. Це залежатиме від поведінки моїх підопічних. Навіть пораділа, що дідусь обрізав косу. Інакше мені б учора волосся точно видерли.

Алекс знову розплатився, і ми вийшли на вулицю. Тут був Гор із синочком на руках.

— Привіт! Можна його потримати? — запитала з усмішкою.

Мені посміхнулися і передали малюка.

— Я до тещі йшов з Алексом, а тут він тебе побачив.

— А я вже думала, на мені маяк поставили.

— Це теж, — підтвердив друг. — У тебе ж сьогодні пробіжка?

— Так, — а сама нахилилася до малюка і сказала йому ласкаво — привіт.

Мені у відповідь посміхнулися.

— Впевнено тримаєш.

— На Тімці тренувалася.

Хлопці розсміялися. А в мене перед очима промайнуло бачення життя цього крихітки. Гор похитнувся від ведення і похитав головою.

— Ніяк не звикну до твого дару. Що у видінні основне було? Я зрозумів, що я маю щось засвоїти.

— Категоричність до добра не приведе. Навіть якщо він захоче зробити те, що на твою думку неправильно, не варто бути категоричним. М'яко сказати свою думку, так, категорично не варто. Інакше, на зло батькові, зроблю собі боляче. Безглуздо, але діти так іноді роблять. Усе, тримай своє кошеня. Красунчиком буде. Алекс, мені пора.

Він, ледь торкаючись, провів по щоці зі шрамами, в очах застиг біль.

— До весілля заживе, — хмикнув Гор.

— Раніше, — сказала я з усмішкою, — і сліду не залишиться. Маршрут ви знаєте?

— Так. Там уже все готово. Будь обережна.

— Буду.

Відкрила портал до лісу. Вийшовши, зробила глибокий вдих і активувала артефакт, що дав дідусь. Він попередив, що робити це потрібно в лісі. Відійшла від місця, на якому з'явилася, і розсипала перець на тому місці, збиваючи свій рідний запах. Сама чхнула через спецію.

Руки витерла об штани і пішла шукати биків. Точніше, одного конкретного. За п'ять хвилин побачила його. Свиснула в спеціальний артефакт. Тварина, подивившись у мій бік, заревіла люто і помчала на мене. Я зам'ялася тільки на секунду і потім ледь змогла ухилитися від здоровенних рогів. Подумки вилаялася і петляючи побігла геть. Сьогодні доводилося викладатися більше, ніж минулого разу з Давидом. Чи то цей бик був сильніший, чи то я його добряче роздратувала цією свистулькою. Пізніше від діда дізналася, що ця "свистулька", видає звук, схожий на той, що видають бики, коли кидають виклик супернику. Тоді вже не сердилася, зробила собі замітку на майбутнє, більше дізнаватися, що за артефакти мені дали.

А зараз щодуху мчала містом. Ліс якось надто швидко закінчився. Людей на моєму маршруті не було.  А потім якщо роззяви й були, то дуже швидко ховалися.  Коли я попереду помітила бандитів, вони так цвітасто вилаялися і направили в мій бік зброю. Ось тут і став у пригоді цей трюк зі стрибком і сальто. Застрибую на машину й одразу роблю сальто назад. І опа, я на спині бика і між мною і оскаженілою твариною тільки прошарок магії, що дозволяє мені не торкатися до нього. А бик реве, шукає мене і поки що не зачіпає бандитів, але варто тим, тільки поворухнутися, він лютіше реве.