Читати книгу - "Три бажання для мільйонера, Лія Серебро"

Анна на мить завмерла, але потім усміхнулася. Її очі були холодні, але в них було щось іще - виклик.

- Ти загрався, Дімо. - Вона зробила крок уперед, стиснувши губи. - Ти продовжуєш підводити не тільки мене, а й Віолету, і себе самого. Ти не можеш змиритися з тим, що твоє життя пішло не так, як ти планував. Але навіщо тобі це все? Навіщо тобі я зараз? Щоб поставити галочку? Задовольнити свої забаганки, а потім? Потім що? Все! Я втомилася, час закінчувати цю розмову!

Дмитро відвів погляд, але його руки нервово стиснулися. Він зробив глибокий вдих.

- Я хочу, щоб ти зрозуміла зараз, раз і назавжди, Анно! - його голос звучав твердо. - Я не можу зараз, переконавшись у твоїй взаємності, відмовитися від тебе. І ти це знаєш. Ти завжди знала. Я не хочу жити у світі, де я маю задовольнятися тим, що є, якщо поруч є щось краще, чого я не можу дочекатися.

Анна подивилася на нього з сумною усмішкою.

- Краще? Це те, що ти хочеш? Але ось у чому річ, Дімо... - вона наблизилася, її погляд був твердим. - Моє серце - не готель, куди можна оселитися на одну ніч. Тут немає тимчасових місць. А ти все ще намагаєшся знайти собі тимчасовий притулок. Але ти не готовий до більшого, ніж це. І ніколи не був готовий!

Його це знову підбурило, як вогонь, якого він не міг загасити. Вона все ще залишалася для нього загадкою, яку хотілося розгадати до кінця. Навіть попри те, що між ними сталося п'ятнадцять хвилин тому.