Читати книгу - "Несвідоме одруження, Естрела Асферіс"

Мікель ле Рів'єн

Я подорожував по сусідньому королівству, Інралея, у справах зграї. Мій зведений брат, ватажок зграї, Голова Клану Рів'єн , попросив, щоб я приїхав сюди і поговорив із кількома представниками тутешніх дільців щодо торгівлі з нами. А оскільки я був найуспішнішим у переговорах, і мав один із найвищих рангів у нашій ієрархії, то саме мене і направили для цієї справи. Я повертався від одного з таких дільців, коли відчув знайомий запах. Принюхавшись, я здивувався. Що він тут робить? Віртен же зараз має навчатися в Академії в Еставрензі?

Знову принюхавшись, я помітив, що запах почав потроху віддалятися. Ага, значить племінник відчув мене, і тікає? Як підозріло. Ну нічого, від мене не сховаєшся.

Буквально за хвилину я наздогнав його і перегородив дорогу. Він спробував збрехати мені, що на завданні, але я і так до цього підозрював щось недобре, а зараз тим паче. Тож я поставив йому ультиматум - або розповідає все мені, або буде спілкуватися з батьком.

Поки племінник роздумував над моїми словами, втрутився його друг. Не знаю, чи хотів він мене відволікти, чи сподівався, що я поспішаю, але я не залишив їм вибору. Я сказав їм, щоб слідували за мною до мого будинку, там усе розкажуть. Я досвідчений шукач, від мене мало що можна приховати. Розколються, навіть якщо самі того не бажають.

І я пішов до того будинку, який я знімав. Безумовно, був шанс, що вони спробують втекти, але я розраховував на їхню розсудливість. Все одно ж вистежу, навіть якщо доведеться змінити свої плани.

Коли вони пішли за мною, я був задоволений, що вони прийняли правильне рішення. Йти було не так далеко. Усього десять хвилин, і ми опинилися біля невеликого особняка, який я знімав, вирішуючи справи зграї.

Ми зайшли в будинок, пройшли у вітальню. Коли всі посідали, я виразно подивився на Вірта. Ну і що ж скаже дорогий племінничок? Чи спробує ще раз збрехати, чи викручуватиметься, і намагатиметься  ухилитися від відповіді, чи все ж таки заощадить мені час і сили, і сам чесно все розповість?

Але поки він зберігав мовчання, занурившись у себе. Це було помітно з його відсутнього погляду. Що ж таке сталося? Про що можна так напружено думати, не помічаючи нічого навколо себе?

Щоб якось привести його до тями, я вирішив першим піти на контакт:

- Віртен, може, представиш мені своїх друзів?

Він практично ніяк не зреагував, усе ще занурений у свої думки. Зате його друзі самі вирішили представитися:

- Я Тесар ле Наруат, перевертень, як і Віртен, - вимовив той із друзів племінника, який намагався збити мене з пантелику на вулиці.

Тесар, начебто пам'ятаю, що бачив його десь. Точно, він приходив кілька разів із Віртеном.

- Мене звати Крамдек Стормгвард. Я гном, як бачите, - представився ще один із них.

- А я Антуан де Совіньон, людина, маг, - вимовив останній із компанії друзів мого племінника.

- І що ж ви всі робите так далеко від Академії? Я так зрозумів, ви там навчаєтеся разом із Віртеном? - запитав я.

- Це справді довга історія, - висловився Антуан.

- Ну, у мене часу багато. Уся ніч попереду. Це ви, напевно, кудись поспішаєте. І що швидше почнете говорити правду, то скоріше повернетеся до своєї справи, - вимовив я, і продовжив уже ледь чутно: - Або не повернетеся, це вже як я вирішу.

Не знаю, почули вони мою останню фразу чи ні, але почали переглядатися між собою. Схоже, у цій справі замішана якась таємниця, а може, й не одна. Ну що ж, тим цікавіше, я як перевертень, просто обожнюю таємниці.

Нарешті, коли вони закінчили зі своїми перегляданнями, то Антуан вимовив:

- Ми не можемо Вам усе розповісти без згоди Вірта. Це стосується його напряму.

Так, усе цікавіше й цікавіше. Що ж там коїться у племінника? Може знайшов свою пару? А може набув нових ворогів? Не знаю, що в нього коїться, але те, що історія буде непересічна, здогадуюся. Залишилося її вивідати. Настав час вивести племінника зі ступору.

І я, підхопивши глечик з водою, збирався вилити йому на голову, але був зупинений рукою Вірта. Схоже, він уже прийшов до тями. Тоді час дізнатися його історію. І я подивився на нього вимогливим поглядом.

Він витримував мій погляд деякий час, після чого перевів свій на друзів. Я стежив, як вони знову переглядаються між собою, поки мені все це вкрай не набридло. І я перервав тишу:

- Ну, говорити будемо? Чи будете грати в мовчанку?

- Будемо, - важко зітхнувши, промовив Віртен.

Він десь півхвилини збирався з думками, перш ніж почати розповідь:

- Я знайшов свою пару.

Я вже було зрадів цій новині, коли племінник продовжив:

- Вона перебуває в нашій команді. Але через сімейні обставини змушена була покинути Академію. Зараз ми шукаємо її, щоб допомогти їй розібратися з її проблемами.

Я обміркував його слова, після чого вимовив:

- Ти говориш правду, але при цьому сильно не договорюєш. Якої вона раси? Які в неї сімейні проблеми? Чому б не дати їй самостійно з ними розібратися, а не переслідувати, нав'язуючи свою допомогу? І врешті-решт, ти повідомив батькові, що знайшов свою пару?