Читати книгу - "Ніжна дівчинка мільйонера, Кіті Лав"

Олег припаркував машину біля нашого будинку й допоміг мені вийти. Вечір був теплий, у повітрі пахло квітами та свіжістю після дощу.

— Давай пройдемося трохи? — запропонувала я, не поспішаючи йти до дверей.

Олег обійняв мене за плечі й ніжно поцілував у скроню.

— Звісно. Але якщо втомишся, одразу скажи.

Ми повільно йшли вуличкою, насолоджуючись спокоєм. Я відчувала, як від ніжної тиші та тепла його руки на моїй талії серце наповнюється щастям.

— Я інколи думаю… — задумливо сказала я.

— Про що, кохана?

— Як би все склалося, якби тоді… — Я замовкла, не знаючи, чи варто згадувати минуле.

Олег зупинився, розвернув мене до себе й узяв мої долоні в свої.

— Головне, що зараз ми разом. Ми пройшли через усе це, і тепер попереду тільки хороше.

Я усміхнулася й кивнула.

— Так. У нас попереду ціле життя.

— І маленьке життя всередині тебе, — додав він, обережно поклавши руку на мій живіт.

Я сміялася, коли він раптом став на одне коліно й притулився щокою до мене.

— Привіт, малий, — шепнув Олег.

— А якщо дівчинка? — знову пожартувала я.

— Привіт, мала, — виправився він і засміявся разом зі мною.

Це було справжнє щастя. Тепле, спокійне, наповнене любов’ю. І я знала, що б не чекало на нас попереду — ми впораємось. Разом.

Минали тижні, і я все більше відчувала, як наше життя змінюється. Малюк ріс у мені, і з кожним днем я ставала ближчою до нього. Олег усе частіше розмовляв із животиком, гладив його перед сном і щоранку цілував, перш ніж йти на роботу.

Одного дня він повернувся додому трохи збуджений, із якимось загадковим виглядом.

— Що трапилося? — запитала я, підозріло звужуючи очі.

— Є одна ідея… — Олег підійшов ближче й узяв мене за руки. — Як ти дивишся на те, щоб поїхати на кілька днів до моря?

Я здивовано підняла брови.

— До моря? Зараз?

— Чому ні? Нам потрібен відпочинок. Ти любиш море, воно тебе завжди заспокоювало. І я хочу, щоб ти розслабилася перед тим, як наше життя зміниться назавжди.

Я посміхнулася. Він справді думав про все.

— Це було б чудово, — прошепотіла я, відчуваючи хвилю тепла від його турботи.

— Тоді завтра вирушаємо!

Я засміялася, коли він радісно підхопив мене на руки й закрутив. У такі моменти я розуміла: я поруч із людиною, яка зробить усе, аби я була щасливою.