Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

Я бачила, як два мага - портальщика почали відкривати портал. Хоча вони були геть не такі здібні, як Алекс, але мені негайно треба було щось зробити, щоб завадити викрадачам забрати дівчат.

Щоб мати хоча б якісь шанси на успіх, мені потрібна була моя темна магія, якою лікарі досі суворо забороняють користуватись.

Часу на роздуми у мене зовсім не було. Я чудово усвідомлювала те, що якщо зараз скористаюсь магією, то остаточно зруйную свої магічні канали і спалю резерв, які тільки почали відновлюватись. І це в кращому випадку, бо в гіршому - покалічусь.

Прийнявши рішення, я активувала власну магію. Моє тіло пронизав нестерпний біль. Щоб не закричати, я прокусила губу до крові.

Перед очима все почало розпливатись і я на мить їх заплющила. Кілька раз глибоко вдихнувши і видихнувши, я спробувала сконцентруватись на своєму магічному резерві. Це завжди мені допомагало.

Поступово біль став не таким гострим і я могла його терпіти. Відчувши свою магію, я посміхнулась і одночасно заплакала.

Я точно знала, що сьогодні останній день, коли я її відчуваю. Наше з нею прощання.

Чи могла я вчинити інакше? Так, могла. Я легко втекла б звідси, прихопивши собою Ліну. Тоді я врятувала б не лише своє життя, а й магічний потенціал. 

Але який з мене тоді був би бойовий маг? Я завжди хотіла стати сильною, щоб захищати слабких.

Доля вирішила влаштувати мені чергове важке випробування і я зроблю все можливе, щоб з честю пройти його навіть, якщо мені доведеться заплатити за це найвищу ціну, тому що справжні бойові маги не відступають перед труднощами.

Я розплющила очі і зустрілась із схвильованим поглядом Ліни. Моя подруга розуміла, що я вирішила діяти і чого мені це коштуватиме.

Тим часом маги - портальшики вже відкрили портал і збирались закинути у нього першу дівчину.

На заняттях у військовій академії ми вивчали кілька способів, якими можна заблокувати портал. 

Зараз мені був доступний лише один із них. Треба було зібрати велику кількість магічної енергії і поцілити нею у портал.

Раніше мені це вдавалось зробити з першої спроби, але зараз я була в поганому стані, тому не знала, чи мені вдасться це зробити.

Зібравши свою магічну силу, я сконцентрувалась і випустила її прямісінько у портал.

Жахливий біль паралізував все моє тіло. Силою волі, я примусила себе не просто рухатись, а кинутись атакувати викрадачів, поки вони не оговтались від того, що сталось.

На наше щастя, мені вдалося зіпсувати портал. Замість блакитного він засвітився червоним. Користуватись ним було заборонено, а відкрити інший маги - портальщики не могли, бо він досі тягнув їхні сили. Закрити портал їм не давала моя чорна магія, що  вирувала у ньому. Це була своєрідна пастка для портальщиків.

Хоча Алекса подібне не стримало б, але таких талановитих магів, як він, було дуже мало.

Моя чорна лоза захопила відразу трьох. Я не знала, скільки часу у мене залишилось до повного вигорання мого магічного резерву, тому діяла максимально швидко і ефективно.

Лоза розчавивши своїх бранців, кинулась на пошуки нових жертв. Мені здавалось, що зараз не я керую темною магією, а вона мною.

Підібравши з підлоги два клинки, якими хтось із викрадачів намагався звільнитись від магічної лози, я атакувала того із противників, хто стояв найближче.

Я ще ніколи раніше не відчувала такої жаги вбивати і нижчити і це почало мене лякати, тому що я розуміла, що варто мені втратити контроль над своєю магією і вона почне нищити все довкола, включаючи і бідолашних дівчат.