Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

Хтось із дівчат голосно закричав від страху і це ніби розбудило мене і прояснило мій розум. Остаточно опанувавши себе, я продовжила бій.

Я розуміла те, що мій резерв може догоріти будь-якої миті, тому поспішала добити викрадачів, поки у мене ще була крихта магії.

Щойно останній із моїх противників впав на підлогу, я видихнула з полегшенням. Я змогла. Мені вистачило сил. Зараз треба швидше вивести дівчат із цього жахливого місця і з'ясувати те, де ми знаходимось.

Але моїм планам не судилось збутись, бо кляті двері знову відчиниись і в приміщення увійшло більше десятка озброєних чоловіків.

Мені важко було визначити, скільки серед них магів, а скільки звичайних бійців. Вилаявшись подумки, я накинула на себе магічну броню і кинулась на них.

У мене на рахунку була кожна хвилина. Чим більше цих виродків я знищу або хоча б сильно пораню, тим меньше їх залишиться і це збільшить шанси дівчат врятуватись.

- Ого! Це ж дівчисько! Але ж жінки не можуть бути магами, - ошелешено промовив один із покидьків.

- Схоже, що я про це не знала, - відповіла я, протикаючи наскрізь першого, хто трапився мені на шляху.

У мене одна за одною полетіли вогняні кулі. Виявилось, що серед цих потвор є вогняний маг. Я змогла вбити одного і поранити ще двох, коли відчула, що моє плече обпалило вогнем.

Це було дуже погано, бо означало, що моя броня більше не діє, а магічний резерв вигорів до кінця.

Ситуація була жахливою.

В одному із дальніх кутків купкою збились налякані дівчата. Викрадачів лишалось ще надто багато, щоб вони змогли втекти звідси.

Я перемістилась якомога далі від дівчат. Мої противники кинулись за мною. Вогняний маг не переставав атакувати мене вогняними кулями, від яких я ледь встигала ухилятись.

Я відчула, що з втратою темної магії, дуже ослабла і більше не зможу протистояти цим покидькам.

Якщо вони мене зараз схоплять, то перш , ніж вбити будуть катувати і жахливо знущатись, враховуючи те, скільки їхніх людей я вже знищила.

Для мене це був не варіант. Я дала противникам себе оточити, тому що збиралась зробити єдине, що мені залишилось.

Техніка самознищення допоможе мені забрати із собою всих цих тварюк, а Ліна та інші дівчата зможуть  втекти звідси і врятуватись.

Звісно, що я не хотіла прощатись зі своїм життям в такому молодому віці, але це був єдиний правильний вихід із ситуації, що склалась.

Принісши  себе в жертву, я зможу врятувати свою найкращу подругу і ще двадцять, зовсім юних,  дівчат, у яких ще все життя попереду.

По моїй щоці скотилась скупа сльоза. Я склала руки, щоб створити секретну печать самознищення і почала пошепки промовляти потрібне закляття.

- Подивіться, хлопці, ця крихітка благає не вбивати її. Не хвилюйся, красуне. Ми не вб'ємо тебе відразу, - Хижо посміхаючись, промовив вогняний маг і почав підходити ближче до мене.

Наївний бовдур. Цей тупий вилупок навіть не підозрює, що зараз чекає на нього і його друзів.

Мені залишилось лише кілька останніх слів і печать самознищення буде активовано.

- Амандо! Ні! Не смій! - почувся знайомий голос.

Довкола почали відкриватись портали, з яких вибігали мої одногрупники із військової академії.

Чорне, прокляте полум'я Дрейків охопило викрадачів, що оточили мене.

Наступної миті поряд опинився Крістіан Дрейк.

- Я так боявся за тебе... Як ти? Поранена? - Схвильовано промовив він, уважно мене оглядаючи.

- Дрібниці... Лише кілька опіків і подряпин...

Крістіан обережно обійняв мене, а я розрплакалась, як остання дурепа.

 Я досі не могла повірити у своє щастя. Невже я змогла вижити?