Читати книгу - "Трагедії"

Коли, зусиль доклавши, сам хтось випірне,

А друга втопить. Він - мій друг. Його життя

Не менше, аніж власне, дороге мені.

ІФІГЕНІЯ

Юначе мужній! Пізнаю в словах твоїх

600] Твій рід високий. Друзям друг надійний ти!

Якби ще той із рідних, що доставсь мені,

Такий був бездоганний! Є ж і в мене брат,

Та жаль, що не судилось його бачити... [358]

Ну добре. Твого друга пошлемо з листом,

Я не перечу. Приймеш ти за нього смерть,

Якщо так не терпиться на той світ піти.

ОРЕСТ

А хто обряд жахливий буде звершувать?

ІФІГЕНІЯ

Обов'язок той, гостю, на мені лежить.

ОРЕСТ

Безрадісне заняття... Не позаздриш тут!..

ІФІГЕНІЯ

610] Така вже моя доля. Слід коритись їй.

ОРЕСТ

Мечем, чутлива жінка, ти мужів кладеш?

ІФІГЕНІЯ

Я не вбиваю - лиш волосся скроплюю.

ОРЕСТ

А хто, цікаво, там мечем орудує?

ІФІГЕНІЯ

Для того інші люди є всередині.

ОРЕСТ

Яка ж могила після смерті жде мене?

ІФІГЕНІЯ

Вогонь священний в прірві поміж скелями.

ОРЕСТ

Якби ж мене сестриця схоронить могла!..

ІФІГЕНІЯ

Намарне, хто б не був ти, сподіватися:

Сестра твоя в Елладі, ти - між варварів.

620] Та я сама для тебе, для краянина,

Зроблю, що можу: гарно приберу тобі

Могилу; потім прах твій золотавою

Оливою скроплю я; рудуватої

Бджоли гірської працю - ніжних квіток сік

Проллю на похоронне твоє вогнище.

Але піду вже - принесу листа того

Із храму... Не гнівися-, не клени мене.

Постережіть їх, слуги, та не зв'язуйте.

Можливо, хтось із рідних, може, той, кого

630] Люблю найбільше, звістку несподівано [359]

Одержить... Чи повірить він тій радості? -

Кого вважав за мертвих, - одгукнулися...

ХОР

(Орестові).

Строфа

Жаль мені, жаль тебе:

Скроплять водицею...

Кров'ю омиєшся!..

ОРЕСТ

Не треба смутку. Зоставайтесь в радості.

ХОР

(Піладові).

Жереб щасливіший

Випав тобі, в свій край

Ти повертаєшся!

ПІЛАД

640] Хіба то щастя - смертю друга куплене?

ХОР

(Піладові).

Справді невесело!..

(Орестові).

Гай-гай! Загинув ти!..

То хто з вас двох

Нині на смерть іде?..

Думкою, серцем я

Все ще вагаюся,

Друзі, над ким із вас

Більше печалитись?

ОРЕСТ

(Піладові).

Скажи, чи не однака, друже, думка в нас?

ПІЛАД

650] Не знаю... Не так легко дати відповідь...

ОРЕСТ

То хто ж ця діва?.. Так уже невдавано

Про Трою, про ахейців, їх повернення

Питала... Про Калханта, мужа віщого,

Та про Ахілла... А про Агамемнона -

Ще з більшим болем. Про жону, дітей його

Розпитувала щиро... Видно, з Аргосу [360]

Вона походить. Бо інакше нащо б їй

Туди людину слати й дізнаватися

Про все? Та й серцем не була б з аргосцями.

ПІЛАД

660] Ти мов мене підслухав. Але хто, скажи,

З людей не знає (не німі - спілкуються)

Про біди, що звалились на володарів?..

Та не про те я... Думка в мене інша є.

ОРЕСТ

То поділися - краще й сам збагнеш її.

ПІЛАД

Ганьба для мене, щоб я жив, як ти умреш:

Пливли ми разом - разом тут загинемо.

Бо в Аргосі й Фокіді улоговинній

Прославлюсь боягузом і негідником:

Юрба ж - вона зловмисна - все плескатиме,

670] Що втік я сам, а друга - у біді лишив,

Або, нещастям дому скориставшися,

Убив тебе, на скіпетр зазіхнувши твій,

І на твою сестрицю - спадкоємницю.

Боюсь того. Та й сором наперед пече.

Тому з тобою, друже, душу видихну -

Хай ріжуть, палять, аби лиш не міг ніхто

Мене зганьбити - дорікнуть невірністю.

ОРЕСТ

Ну, годі! Власні біди - їх мені нести.

Скажи, навіщо той тягар подвоювать?..

680] Ганьба і всі нещастя, що боїшся їх,

Впадуть на мене, хай лише загинеш тут

Зі мною. Щодо мене, вічно гнаного

Богами, то померти - порятунок мій.

А ти... Твій рід, щасливче, несплямований,

Нерівня він моєму, що в гріхах погруз.

Тобі-то - жити треба і, сестру мою

Узявши за дружину, діточок ростить.

Ім'я моє врятуєш, бо триватиме

В твоїм потомстві, друже, мого батька рід.

690] Іди й живи щасливо в домі отчому!

Коли ж в Елладу й славний кіньми Аргос наш

Повернешся, - нагробок обіцяй звести

Мені на пам'ять, щоб сестриця мала де

Зронить сльозу й волосся пасмо зрізане

Покласти; сповісти їй, що аргів'янка

Мене скропила, що я впав тут жертвою.

Те щоб сестри ніколи не покинув ти,

Прирікши на сирітство дім мій, рід увесь. [361]

Прощай, найкращий друже! Разом дітьми ще

700] Ми забавлялись... Разом і на лови йшли...

А скільки через мене ти трудів зазнав!..

Це Феб, хоч і віщун він, одурив мене,

І недарма з Еллади аж сюди загнав:

Колись був напророчив, нині - соромно.

А я ж йому довіривсь, навіть неньку вбив,

Послушний, а тепер ось - і мені кінець!

ПІЛАД

Ти матимеш могилу. Не покину я

Сестри твоєї. А тебе, померлого,

Любитиму ще більше, ніж тепер люблю.

710] Та Фебове пророцтво, хоч під ніж ідеш,

Тебе, погодься, не занапастило ще.

З-перед межі, буває, де всьому вже край,

Поверне раптом доля, усміхнувшися.

ОРЕСТ

Помовчмо краще. Феб - не помічник мені!

Поглянь: та жінка з храму вже по мене йде.

ІФІГЕНІЯ

(до стражників)

Ідіть і приготуйте, що потрібно там,

У храмі, щоб належно жертву склали ми.

(до Ореста й Пілада)

Ось лист, не на одній табличці списаний...

А ще таке скажу я, ви ж послухайте:

720] Хистка людини вдача: в скруті смирні ми,

А викрутимось - іншої співаємо.

Отож боюся: що, як повернувшися

Додому, про листа мого забуде той,

Хто в Аргос обіцявсь його доставити?..

ОРЕСТ

То що ти хочеш? Як розвіять сумнів твій?

ІФІГЕНІЯ

Хай присягнеться, що листа доручить він

Моїм найближчим, як велю я, в Аргосі.

ОРЕСТ

Йому ж, у свою чергу, присягнешся ти?

ІФІГЕНІЯ

Гаразд. У чому ж маю присягнутися?

ОРЕСТ

730] Що звідсіля відпустиш, не уб'єш його. [362]

ІФІГЕНІЯ

Авжеж. Інакше б як він посланцем міг буть?

ОРЕСТ

Ну, а владар твій?..

ІФІГЕНІЯ

Він мене послухає.

(вказуючи на Пілада)

Сама на корабель я проведу його.

ОРЕСТ

Складай присягу, друже.

(До Іфігенії)

Ти - слова кажи.

ІФІГЕНІЯ

Повторюй: «Твоїм друзям я цей лист оддам».

ОРЕСТ

Цей лист, кому накажеш, я до рук складу.

ІФІГЕНІЯ

Живим за темні скелі попливеш відсіль.

ПІ ЛАД

Кого з богів за свідка ти береш собі?

ІФІГЕНІЯ

Звичайно ж, Артеміду: я служу тут їй.

ПІЛАД

740] А я - верховним