Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Крижана принцеса 📚 - Українською

Читати книгу - "Крижана принцеса"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Крижана принцеса" автора Камілла Лекберг. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 75 76 77 ... 104
Перейти на сторінку:
ж добре знали, що відчувають одна до одної, і тут не могло бути й мови про любов. Єдина людина, яку любила Бірґіт, — це Алекс. Лише Алекс.

— Нам потрібно поговорити про це, Джуліє. Зараз ми маємо підтримувати одне одного.

Голос Бірґіт пройняв дрож. Джулія задумалася, як сильно Бірґіт жадала, аби замість Алекс померла вона. Зрештою Джулія побачила, що Бірґіт здалася й тремтливими руками поставила на місце стілець. Жінка кинула останній гіркий погляд на Джулію й тихо зачинила двері. Джулія демонстративно повернулася обличчям до стіни.

Ранки ніколи не були найулюбленішим часом Патрика, а цей видався особливо невдалим. По-перше, йому довелося вилізти з теплого ліжка Еріки й залишити її одну, а самому піти на роботу. По-друге, півгодини він вигрібав лопатою сніг, щоб дістатися до автомобіля. І, по-третє, чортів автомобіль відмовився заводитися навіть тоді, коли він розчистив увесь сніг на дорозі. Після кількох марних спроб Патрик закинув цю справу й розбудив Еріку, аби запитати, чи можна позичити її автомобіль. На щастя, Еріка дозволила, і її автівка завелася з першої спроби.

Патрик стрімголов забіг до кабінету, спізнившись на півгодини. Поки він зранку розгрібав сніг, сильно спітнів, і його сорочка прилипла до тіла. Він відтягнув її кілька разів, аби бодай трохи охолонути. Але взятися за роботу без кави не міг. І лише тоді, коли Патрик із чашкою кави в руці сів за свій письмовий стіл, відчув, що його пульс сповільнюється. На мить він дозволив собі поринути з головою в мрії й заглибитися в почуття нестримної, безрозсудної закоханості. Минула ніч була такою ж прекрасною, як і перша, і їм усе ж таки вдалося знайти крихту часу на те, щоб кілька годин поспати. Патрик не міг сказати, що він виспався, однак принаймні не перебував у такому забутті, як учора.

Спочатку Патрик узявся переглядати нотатки, які зробив учора під час зустрічі з Яном. Він не довідався нічого нового, однак не вважав, що згайнував час. У розслідуванні неймовірно важливо скласти враження про людей, які були або могли бути причетними до справи. «Розкриття вбивства — це розкриття людей», — часто повторював один його вчитель у школі поліції. Патрик дуже добре запам’ятав його слова. Цей чоловік завжди здавався вмілим знавцем людей, тому під час допитів постійно намагався на мить відкинути всі відомі факти, аби зосередитися лише на безпосередньому враженні від людини, яка сиділа перед ним. Ян не залишив у Патрика надто позитивних вражень. «Ненадійний, підступний і честолюбний», — ось такі слова спадали на думку Патрикові, коли він намагався зібрати докупи враження від Яна. Певна річ, цей чоловік щось приховував. Патрик знову взяв до рук стос паперів, які стосувалися родини Лоренсів. Досі він не бачив конкретного зв’язку між ними та двома вбивствами, окрім того, що Андерс телефонував Янові. Хоча ніщо не вказувало й на те, що Ян збрехав про дзвінки Андерса. Патрик розгорнув папку з матеріалами справи смерті батьків Яна. Щось у голосі Яна, коли той говорив про цю подію, звернуло на себе увагу Патрика. Щось звучало неправдиво. Патрикові дещо спало на думку, він узяв слухавку й набрав номер, який знав напам’ять.

— Вітаю, Вікі! Як справи?

Людина на іншому кінці слухавки запевнила, що все гаразд. Після кількох ввічливих фраз Патрик нарешті перейшов до справи:

— Слухай, я хотів би тебе попросити про одну послугу. Я тут шукаю інформацію про хлопця, який, імовірно, потрапив до вас на соціальну опіку приблизно 1975 року. Тоді йому було десять років, хлопчик на ім’я Ян Нурін. Як гадаєш, у вас збереглася інформація про нього? Добре, я на зв’язку.

Він нетерпляче постукував пальцями об письмовий стіл, доки Вікі Лінд на іншому кінці слухавки перевіряла інформацію в базі даних. За кілька хвилин вона промовила:

— Ти маєш документи? Овва. Бачиш, хто розслідував цю справу? Сів Перссон. Ох, чудово. Я знаю Сів. Маєш її номер?

Патрик швидко записав номер на клаптику паперу і, пообіцявши Вікі якось разом пообідати, ввічливо закінчив розмову. Він негайно набрав номер і одразу ж почув знайомий голос. Здалося, що Сів дуже добре пам’ятала справу Яна Нуріна й не заперечувала, щоб він до неї під’їхав.

Патрик так різко схопив куртку, що випадково потягнув за собою цілий вішак. Той гучно, наче удар грому, упав на підлогу, прихопивши із собою картину зі стіни й горщик із квіткою, що стояв на книжковій полиці. Ні на хвилину не затримавшись, аби підняти речі, Патрик вибіг у коридор і помітив допитливі обличчя, які визирали з кожних дверей. Злегка кивнувши їм, він побіг далі.

Будівля соціальної служби була за кількасот метрів від поліцейської дільниці. Патрик пробирався крізь глибокий сніг, що засипав шлях до крамниці. Дійшовши до кінця вулиці, він повернув ліворуч біля будівлі Танумсгедського відділення реєстрації шлюбних відносин і далі попростував прямо. Офіс Сів був у тій самій будівлі, що й офіс комунальної адміністрації, і Патрик піднявся сходами. Він привітався з жінкою на ресепшені, яка колись була його однокласницею в гімназії, і зайшов до кабінету Сів. За роки роботи Патрика в поліції їхні із Сів шляхи перетиналися неодноразово: вони завжди поважали одне одного як професіоналів, хоч інколи не поділяли думки одне одного про те, який підхід до справи є найкращим. До того ж Патрик вважав Сів однією з найдобріших людей, а в роботі соціальних працівників дуже складно завжди бачити в людях тільки позитивне. Водночас він захоплювався тим, що Сів, попри всі випадки, з якими вона мала справу за роки роботи в соціальній службі, зберегла свій твердий оптимістичний погляд на людську природу. Сам Патрик не міг бачити в людях лише позитивне.

— Привіт, Патрику! Тобі вдалося дійти сюди крізь цей сніжний хаос.

Патрик інстинктивно відчув, що голос Сів був неприродно радісним.

— Так, я б не відмовився від снігохода.

Вона підняла окуляри, що висіли в неї на шиї, і натягнула їх на кінчик носа. Сів полюбляла насичені кольори, і сьогодні її червоні окуляри пасували до одягу. Патрик завжди пам’ятав її з такою самою зачіскою: коротко підстриженою й з пасмом волосся аж до самих брів. Її волосся відблискувало рудим, і, дивлячись на такі яскраві барви, Патрик почувався бадьорішим.

— Ти хочеш подивитися на одну з моїх давніх справ, так? Про Яна Нуріна?

Голос Сів досі був напрочуд радісним. Вона підготувала матеріали справи ще до візиту Патрика, і зараз на її письмовому столі лежала

1 ... 75 76 77 ... 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Крижана принцеса», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Крижана принцеса"