Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Янголятко в кутих черевиках. Книга перша 📚 - Українською

Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга перша"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янголятко в кутих черевиках. Книга перша" автора Генечка Ворзельська. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 75 76 77 ... 87
Перейти на сторінку:
живе там, далеко. Минуло тисячу років зими, і ніби у Бертонівскому зоопарку, всередині в мене розрослися чорні дерева і ходять покинуті тварини, чия чорна шкіра стала сивою.

Страху немає. Просто я сиджу на цьому холодному камені й чекаю, раптом десь там, де кінчається ліс, з’явиться вона — моє сонце, мої хмари, моя нічна птаха.

А іноді я здригаюся в метро від аромату її шкіри чи парфумів.

— Пах!

Він помер, убитий мною. Щоб потрапити до раю.


— Шість чоловіків за одну північ… Зовсім непогано…

Я не врятувала шістьох.


Вітчим здійняв догори руки, і Гвардієць побачив свою старість — хвору, з пігментними плямами на оголених яснах, із сивим пухом, з ключкою, зробленою із лижних палиць, вона човгає на брудну кухоньку до гарячого чайника і стола, заставленого слоїчками, каструльками і потемнілими від заварки філіжанками.

За вікном падав сніг, під батареєю стояла миска, повна іржавої води. Біля полиці з рецептами, підсунутими під розбитий телефон, старий нашийник, як пам’ять про померлу від старості дворняжку, підібрану багато років тому замерзлим, брудним цуценям. Облізла ковдра в кутку, що слугувала їй підстилкою.

Телевізор, який майже не чуєш, кілька шарів паперу на підвіконні, брудна постіль і огидний запах його самотньої старості.

— Ні, — він захитав головою. — Краще вже вмерти.

— То вмри.

— А-а-а-а-а…

І луна по всій Чорній Вежі:

— А-а-а!

— А-а-а!

— А-а-а!

Я доторкнулася до Гвардійця, І він побачив себе.


Онуки приїхали на літо. Одні схожі на дружину його старшого сина, інші схожі на його матір. Вони повискакували з батьківських машин, які зупинилися перед невідчиненими ворітьми, та бігли до нього.

Сонце, чиста мідь сосон довкола, птахи, квіти на нескошеній галявині, доріжка з плит пісковика, яскраві полиски на лакованих перилах, в’юнкий виноград на ринві.

Він сидів на ґанку та всміхався до них. Потерті джинси, светр навколо товстого живота і мила жінка позаду.

— Ну що ж ти не встаєш?

— Зараз, — сказав він. — Зараз, — упізнаючи її голос, почутий уперше так багато років тому…

— Такою буде смерть?

— Тобі подобається?

— Так.

— Тоді «пах»?


Отже — всі. Усі, кого знайшов Вітчим. Усі, кого знайшла я.

Крім останнього. За винятком одного.

Останній Гвардієць, що завмер у ритуальному колі.

Розділ 7

Палаюче сизим коло. Сині тіні на чорних стінах. Вітчим ліворуч. Крихітка — за правим плечем.


— Одинадцять, — сказав Вітчим.

— Одинадцять, — сказала я.

— Останній, — сказав Вітчим.

— Останній.

— Буде смішно, якщо ти переможеш.

— Не буде, — сказала я.

— Буде, — сказав мені Вітчим. — Смішно й нудно.

— Давай подивимося?

— Давай.

І його рот заюшив потоком слів Чорного Чаклунства.


— А-ля-ля-ля-я-я-я! — лемент з високого мінарету над західними дахами.

— А-я-я-я-я-я-я! — плач старих раввинів у білому одязі.

— М-м-м-м-м-м-м-м, — здуті жовна святого отця.

— Ось! — юрода-жебрак за тисячу кілометрів і за три тисячі років. — Ось! Тут було добро, а оце постало зло!

Чоловік відчув холод у тунелі нічної дороги:

— Бережи нас…

Прокинувшись у страшному сні.

— Щось наснилося?

— Не знаю.

Пам’ятаю тільки сизе світло.

Сизе світло ритуального кола.


Що може розвіяти ніч? Лише місячне світло. Вітчим у світінні Давньої Магії. Крихітка при світлі неповного місяця.

— Безліч років тому… — стиха проказав Вітчим.

1 ... 75 76 77 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголятко в кутих черевиках. Книга перша», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янголятко в кутих черевиках. Книга перша"