Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Мер сидить на смерті 📚 - Українською

Читати книгу - "Мер сидить на смерті"

303
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мер сидить на смерті" автора Андрій Процайло. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 75 76 77 ... 81
Перейти на сторінку:
камеру, націлену на мій монітор... Стає зрозумілим, чому хтось знає пароль входу в мою пошту. Далі виникає запитання: а може, цей хтось почув чи побачив, як ми розшифровували послання?..

— Телефон! — підскочив вундеркінд. — Ваш телефон прослуховували!..

— Я теж так подумав. І запитав себе: хто?..

— Це мусив бути хтось один. Хто знав пошту і хто мав розшифровку... — припустила Марі.

— Так. Або Наум, або Борислава...

Схоже, розповідь Лева друзів заінтригувала.

— Чому ти відразу ж не викинув цей клятий телефон? — налетіла на Лева Марі.

— По-перше, не хотів сполохати нишпорку. По-друге, вирішив пограти за його правилами... По мобільному і біля мобільного я говорив лише про те, що може сплутати карти слухачеві... А без телефону робив те, про що ніхто не мав здогадатися...

— Навіть ми... — прошепотіла Люба. Лев на це не відповів, і відомо, чому. Бо правильно...

Борис з нетерплячки вибіг із-за столу, став перед Безруким і, чухаючи свого смоляного чуба, видав на одному подихові:

— Я перепрошую, Леве Львовичу, але ваша хитра розповідь, схоже, затягнеться надовго, а мене сильно мучить одне делікатне запитання. І я не хочу чекати, я хочу знати зараз: коли ви дізналися, що душа Львова захована не в звичайному кам'яному левові-звірові, а в статуї Святого Лева-чоловіка, що на фасаді собору Святого Юра?

— Вранці після нічних відвідин купола музею етнографії. Там, де бродив привид свободи...

— Чому бродив?..

— Бо він там вселився в мене, наївний очкарику!.. — крикнув Лев. — Хіба ти не зрозумів?.. А я-то думав, ти просто тримаєш язик за зубами, бо вловив мої натяки мовчати!..

— Я не зрозумів... — пробубонів Борис.

— Який ще привид свободи?! — підскочила Марі. — Безрукий, ти хворий чи тільки прикидаєшся?..

Лев поклав Марі руку на плече. Намагався погладити, але вона відсахнулася.

— Зрештою, кохана, тебе ніхто не змушує вірити. Тим паче, що привид уже мене покинув. І полетів до неба. Щоб передати вітання безрукому катові... Так що я знову вільний. Стовідсотково твій...

Більше ніхто з товариства не насмілився навіть слова мовити. Лев продовжив:

— Привид свободи і привів мене до собору Святого Юра... — Безрукий наче провалився у спогади. — Того дня Марі знову помчала на роботу, у сусідки стався черговий заскок, і я пильнував дитину. Але не міг всидіти вдома. Ніяк. У мені вирував якийсь вулкан і виштовхував з дому. І ми з Ганнусею втекли з хати. Я був не я, ноги самі занесли мене до собору, а очі самі вгледіли на голові статуї Лева Шептицького голуба. Отоді я дізнався, де душа Львова і хто її може врятувати...

— І ви мовчали! Ну, ви, Леве Львовичу, просто скеля! — образився вундеркінд. — А я, дурень, бігав з фотоапаратом по всьому Львову, як клоун...

— Вибач. Але це тільки заради справи. І заради вашої безпеки... І це ще не все... Так що раджу всім набратися терпіння і простити мені... Я не буду тягнути, розповім швидко... Обмізкувавши поведінку Стійкої, Чортополоха, Лавника і Войтович, я зробив висновок: Борислава виконує своє — шукає кам'яного лева за допомогою змії. Місія Зоряни — залучити до афери Ярему, завдання Яреми — нейтралізувати мене. А ось Наум Чортополох, схоже, був таємним і найнебезпечнішим гравцем. Він мене підслуховував, він якось шпигував за Стійкою, він нашу інформацію таємно зливав Бориславі, а її, як-от фотографію «тріо зі змією», мені. Чортополох, однозначно, хотів, щоб ми знайшли кам'яного лева, а він цією знахідкою скористався...

— Він теж полював за душею Львова! — заокруглила свої оченята Люба. — І ми в цьому переконалися, коли його змія напала на голуба біля собору.

— Багато чого я тоді ще не міг втямити, але знав точно, — вів далі Лев, — що Стійка і Чортополох — основні претенденти на душу міста. Як і для чого — я не знав!.. Але від Борислави і Наума несло небезпекою! Явною! Повірте, я загрозу чую шкурою!.. З мене не зводили очей люди Лавника, мене слухав Чортополох!.. А може, не лише слухав, а й бачив... За мною шпигувала перевдягнена в двірничку Стійка. Благо, вона нікому не довіряла, тому капостила сама... І я мусив щось придумати!.. До того ж, щоб не зачепити вас, мої любі!..

— І?.. — підігнала Лева Марі, явно незадоволена почутим.

— І я на Закарпатті в одного народного умільця замовив скульптуру Юрія Змієборця на левові!..

— Овва! — навіть бабуся не змогла приховати здивування. — Скульптура — бутафорія?..

— Витвір мистецтва, пані Гелено! — заперечив Лев. — Сенсація! Шикарна приманка для туристів!..

Як виглядали Марі, Борис і Люба — краще не казати. І взагалі словами важко описати.

— Мера хоч попередили? — єхидствував вундеркінд.

Безрукий розізлився.

— Не в'їдайся, очкарику, добре? — попросив. — Мер був у курсі. Інакше не освячував би скульптуру. Ще й у тому місці і в той час, коли нам було потрібно!..

— Я повірила, що душа Львова у цьому Юрієві на левові... — прошепотіла Люба. У неї потрясіння не минало.

— Так мало бути.

1 ... 75 76 77 ... 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мер сидить на смерті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мер сидить на смерті"