Читати книгу - "З ким і проти кого воювали українські націоналісти в роки Другої світової війни, Віталій Масловський"

Віктор Поліщук справедливо стверджує, що в 1942 р. масових вбивств українців на Холмщині не було. Це були поодинокі вбивства, окремих війтів і старост, явно з провокаційною метою, щоб посварити українців і поляків. Все це інспірували гітлерівці напередодні очищення цих земель для німецьких колоністів. Отже, ці подинокі вбивства не могли вплинути на масові вбивства поляків на Волині в наступному році.

Але керівник ОУН-бандерівців М. Лебедь послав понад тисячу емісарів з Галичини, організував «кущові відділи самооборони», які згодом переросли в перші підрозділи бандерівської УПА і все почалося плановано — ранньою весною 1943 р. тут відбувалися масові і цілеспрямовані мордування польського населення.

Автор тут же наводить цитату із книги М. Лебедя «Українська повстанська армія»: «Влітку 1943 р. Волинь повністю була під цілковитим пануванням УПА. Поляки, які отримали наказ залишити терени, добровільно те розпорядження виконали. Їх нерухоме майно перейшло у власність українського народу».

Все це звичайнісінька брехня! Бо, по-перше, УПА не панувала в той час на Волині. Цього їй не дозволяли великі партизанські з'єднання радянських партизанів. По-друге, те, що поляки отримали наказ ОУН-УПА «очистити терени», означало не «добровільність» виселення, а масове винищення цілих польських сіл на Волині влітку 1943 року. А, по-третє, майно замордованих поляків перейшло не у «власність українського народу», а його пограбувала і привласнила сама УПА, яка аж ніяк не представляла інтереси і волю українського народу.

Віктор Поліщук, вказуючи на злочини ОУН-УПА проти поляків на Волині і Поліссі, посилається на книгу Й. Туровського і В. Семашко «Злочини українських націоналістів щодо ліквідації польської людності на Волині 1939–1945». 349

Тут автори подають дані про те, що українські націоналісти ліквідували на Волині 60–70 тисяч поляків, що становило 20 % усіх поляків у краї. По повітах це виглядало так:

Ті ж автори зазначають, що найбільш кривавим був липень 1943 року, коли загинули близько 20 тисяч поляків, коли було закатовано 12 тисяч людей.

Хто був керівником такого страхітливого винищення людей? Віктор Поліщук називає двох осіб: в серпні 1943 року на чолі проводу ОУН-бандерівців стояв Роман Шухевич. Отже, масові вбивства на Волині здійснювалися під керівництвом Миколи Лебедя, а наприкінці 1943 року і протягом 1944 року — Романа Шухевича. Автор називає М. Лебедя «головним архітектором морду». І тут же приводить оцінку відомого націоналістичного діяча 3. Книша, який у книзі «Бунт Бандери» так і писав: «Лебедь — кат Волині».

Створення УПА та дивізії СС «Галичина»

Значну увагу в книзі «Гірка правда: злочинність ОУН-УПА» Віктор Поліщук приділяє питанням створення УПА та дивізії СС «Галичина».

Спочатку автор подає інформацію із статті Миколи Лебедя в журналі «Сучасність» (1983, №№ 1,2.), де той пише про те, що в час, коли С. Бандеру і Я. Стецька заарештувало гестапо (початок липня 1941 р.), то він (Лебедь) мав зустріч з «представниками вермахту» Кохом, Оберлендером і Маркертом (всі співробітники Абверу, які займалися так званим «українським питанням»). Разом з ним на «зустрічі» були Ріко Ярий та Іван Климів-«Легенда». Як зрозуміти таку ситуацію? Одних керівників ОУН-б заарештовують, а з іншими керівниками тієї ж ОУН-б гітлерівці ведуть зустрічі і переговори. Чи не черговий парадокс у стосунках між бандерівцями та гітлерівцями?

Віктор Поліщук наводить ряд суттєвих аргументів щодо створення УПА. Ось уривок із книги Михайла Подворняка «Вітер з Волині» (Вінніпег, 1981) про те, як проводила УПА бандерівців свою «мобілізацію»:

М. Подворняк вказував і на те, що одночасно проходила також мобілізація речей, харчів. На кожне село була накладена якась данина. Кожне село повинно було дати якусь кількість м'яса, муки, полотна, вовни і т. д. По наказу готували одяг.

Далі В. Поліщук зазначає, що з літа 1943 р. мобілізація в УПА проходила насильно, під погрозами.

«Ось і вся правда про УПА», — зауважує Віктор Поліщук. І питає: «Чи то була армія?» Армія в криївках? Армія різунів, що горобиними ночами виходили на свій злочинний промисел?

«Моторошно стає на душі…» — продовжує автор, — читаючи матеріали про дії ОУН-УПА. Можна засумніватися у християнській вірі, можна засумніватися у правді, що людину створив Бог. Постають сумніви, чи рід людський «Гомо сапієнс», чи належить він до істот розумних? Те, що діялося під час війни і після неї до наших днів, викликає сумніви щодо «Гомо сапієнс» роду людського. Тим більше у контексті вчення Д. Донцова і дій ОУН-УПА виразна суперечність між християнськими ідеалами й теорією і практикою українського націоналізму. В українському націоналізмі немає місця на такі християнські чесноти, як добро, милосердя, любов до ближнього, благородність, пошана людської гідності, жалість. Натомість домінує ненависть, кровожадність, нехтування людським життям…». І автор з сумом додає: «Боляче писати мені, українцеві, про методи вбивств, застосовані ОУН-УПА».

Так, «Остап» — Сергій Качинський, син православного священника на Поліссі, командир одного із перших підрозділів, з якого фактично починається бандерівська УПА, був вбивцею. Історик УПА П. Мірчук представляє його в книзі «Українська повстанська армія», як героя: «Командир Остап став швидко відомим большевицьким партизанам та їхньому командуванню, придбавши собі в них своєю твердістю в боротьбі псевдо «Серьожа-садист»…» Ото-так «доблесть»!

Курінний «Різун» загинув 6 січня 1945 р. У 1992 р. його ексгумовано й урочисто перепоховано нинішніми шанувальниками бандерівців-різунів. Про це нещодавно гучно писала націоналістична преса. Але, схаменіться, панове! Він же недарма «Різуном» названий! Не різав же він курей і качок!

Віктор Поліщук стверджує, що «як наші, так і зарубіжні архівні джерела й опубліковані документи свідчать: кістяком Української повстанської армії були члени ОУН, що пройшли «вишкіл» ще до війни в німецьких спецслужбах, а потім перебували у різних спеціальних німецьких частинах типу батальйонів «Нахтігаль», «Роланд» та шуцманшафт-батальйону 201, резидентурах, інших військових установах. За архівними даними, які нам довелося проаналізувати, близько 16 % учасників УПА служили в німецькій армії, в українській та німецькій поліції і жандармерії. Так, функції керівників УПА прибрали до себе в недалекому минулому офіцери вермахту або німецькі агенти, серед них — Р. Щухевич, Д. Клячківський (командуючий УПА), М. Лебідь (один з організаторів формувань)…»

Досить суттєві матеріали подає Віктор Поліщук, коли пише про створення дивізії СС «Галичина».

Відомо, СС-дивізію створили