Читати книгу - "Поеми - т. 5, Франко І. Я."

Батьківських сліз і прадідівських скв[ерн],

І кривд, і ганьб на внуках пошукає.

По всім ладі суспільнім, мов косою,

Пройде, і все в одну стерню зрівняє.

Так песимісти каркали, осою

Бриніли, аж обридло слухать їх,

Аж найсміліших жах проймав порою.

Та ось прийшла пора: з-під темних стріх,

З шинків, із нор, із подиння, із гною

Знялась та чернь. І що ж? Попросту сміх!

Мов листя, гнане бурею страшною,

Вона без зброї, без ладу й ума

Розпирслась. Встид і називать війною

Сю прогулку.

Там же (ф. 3, № 366, 367, 368) зберігаються і три прозові уривки під тією ж назвою. Два з них (№ 367, 368) змістом нагадують початок поеми. Третій пов’язаний з ними лише внутрішньо, темою «зрадництва». Конкретні ж ситуації та характер розвитку дії тут зовсім відмінні. Очевидно, всі наявні уривки були спробами прозової розробки теми, поставленої у поемі.

Всі три уривки вперше були опубліковані М. Возняком у журналі «Радянська література», 1941, № 3, с. 209-215 (передрук: Іван Франко. Твори в двадцяти томах. Т. XII. К., Державне видавництво художньої літератури, 1953). Публікація супроводжувалася статтею, в якій робиться спроба з’ясувати джерела поеми.

Подається за першодруком.

Вперше надруковано без епілога у львівській тижневій газеті «Свобода» протягом 1900 р. (№ 1-6, 16-18, 21-25, 27-36, 38-40, 47, 49-52).

У № 1 «Свободи» під рубрикою «Новинки» вміщена Франкова «Примітка до казки про Коваля Бассіма» (без підпису).

«Гарун Ер-Рашід (правовірний) був п’ятим арабським халіфом з роду Аббанедів. Халіфами називалися ті арабські володарі тому, що, яко наступники Магомета, були рівночасно світськими володарями і головами мусульманської церкви, найвищими суддями і законодавцями в світських і духовних справах. Гарун був сином халіфа Ель-Марді, родився в 763, а вмер у 809 по Христі. Він наступав на панування по смерті свого старшого брата Ель-Гаді, котрого веліла вбити його мати. Його 23-літне панування над величезною державою, що розтяглась від берегів Іспанії аж до Індії і Китаю, було досить спокійне, хоча зовсім не таке блискуче, як про се говориться в казках. Також і вдача сього володаря не була така гарна, як славлять арабські писателі; новіші історики доказують, що се був взірець азіатського деспота, примховатий і змінний у своїх уподобаннях, заздрісний, шорсткий, несправедливий, самолюбний і самохвальний, неситий на розкоші і марнотратний. Свого міністра Джіафара, що найбільше причинився до заведення доброго ладу в державі, він велів зарізати враз із цілим його родом, а його старого батька Ячію, що поміг Гарунові добитися престолу, велів укинути в суху криницю і заморити голодом. В Європі слава про Гаруна йшла ще з того часу, як він у 807 р. прислав своє блискуче посольство до Кароля Великого. Арабські письменники і поети, котрих Гарун - і сам незгірший поет - удержував при своїм дворі і щедро обдаровував, зробили його героєм багатьох казок і поем. Одну з них, може, найкращу, хочу оце переповісти нашою мовою».

Поема написана в кінці 90-х років.

У дещо поправленій редакції з передмовою та епілогом вона вийшла окремим виданням: Іван Франко. Коваль Бассім. Накладом українсько-руської видавничої спілки. Львів, 1901, 139 с. Про характер внесених Франком правок свідчать такі приклади (римською цифрою зазначаємо частину твору, арабською - рядок):

І, р. 82 - 84. Першодрук у «Свободі»:

Вірить, що їх власть збожна.

І, р. 82 - 84. Львівське видання 1901 р.:

Вірить, що їх власть від бога,

І, р. 82 - 84. Першодрук у «Свободі»:

А думки, ідеї можна

І, р. 82 - 84. Львівське видання 1901 р.:

А думки, ідеї - змога

I, р. 82 - 84. Першодрук у «Свободі»:

Вбить тюрмою та багнетом.

I, р. 82 - 84. Львівське видання 1901 р.:

Вбить тюрмою та багнетом.

II, р. 101. Першодрук у «Свободі»:

Слухай, друже, ну, зберімся.

II, р. 101. Львівське видання 1901 р.:

Слухай, друже, не звинімся.

IV, р. 129. Першодрук у «Свободі»:

Не подамся, пок жию!

IV, р. 129. Львівське видання 1901 р.:

Не подамся, поки жив!

IV, р. 132. Першодрук у «Свободі»:

І вино святеє п’ю.

IV, р. 132. Львівське видання 1901 р.:

І вино все буду пив.

V, р. 55-56. Першодрук у «Свободі»:

Через три дні від сьогодні

V, р. 55-56. Львівське видання 1901 р.:

Відтепер через три днини

V, р. 55-56. Першодрук у «Свободі»:

Мають бути всі голодні.

V, р. 55-56. Львівське видання 1901 р.:

Щоб нічого не робили.

VI, р. 24. Першодрук у «Свободі»:

Се не є приємна річ.

VI, р. 24. Львівське видання 1901 р.:

Се куди немила річ.

VIII, р. 60. Першодрук у «Свободі»:

Розповідж, будемо знать.

VIII, р. 60. Львівське видання 1901 р.:

Розповідж, коли нам рад.

Подібних виправлень зроблено ще кілька. У шостій пісні (строфа 17) рядок: «Ви тут знов? Алло, тікайте…» в першодруці звучить дещо інакше: «Ви тут знов? Ано, тікайте…». «Ано» більше відповідає змістові фрази, ніж «Алло», Очевидно, в збірку вкралася помилка. Виправляємо її за першодруком.

Подається за виданням: Іван Франко. Коваль Бассім. Львів, 1901.

«Свобода»