Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

— Мовчи, краще мовчи. І не показуй свого інтелекту, — сказала Лорана, а потім повернулася до Марло. — А чому ти погодився на це? Гаразд, він людина,- тут Лорана скривилась як від лимону,-  але ти, Марло?

— Лорі, все добре, ми справді летіли низько і над лісом. На такій висоті відведення очей все ще працює, — почав він заспокоювати її.

—  Два ідіоти, - голосно вдихнувши і видихнувши, сказала вона. - Гаразд, є результати?

— Ми маємо дані про лікарню для бандитів. Думаю, через неї можна буде легко купувати тіла, — сказав Марло.

— Такі лікарні найчастіше під контролем СБ. Я сама опікала одну таку.

— Думаєш, чи варто нам зв'язуватися з нею? — спитав я.

— Не знаю, це ви там були, я не знаю подробиць. Але навіть якщо і контролює хтось лікарню, то все одно можна знайти спосіб, як оминути контроль. Нам треба близько десяти тіл для всіх спеціалістів, щоб розпочати створення штучних тіл.

— Спробуємо з'ясувати наступного разу. І так: сходили ми до лікарні, мене можна легалізувати як його позашлюбного сина, якого він ховав через те, що звертався до нелегального химеролога для мого порятунку. — Після цього я розповів Лорані, що розповів нам цілитель.

—  А що, складно виходить. От тільки його за це не заарештують? — спитала Лорана, кивнувши на Марло.

— Штраф, наскільки я міг прочитати в голові цілителя, близько десяти тисяч коренів,- сказав Марло.

— Чудово, тепер би нам придумати, як легалізувати решту, — сказала Лорана.

— Усіх точно не вдасться легалізувати, але нітірі десять має вийти. До речі, що тут у тебе?

— Сьогодні до мене нібито приходили друзі, щоб привітати з одужанням. Насправді, щоб посміятися з коматозниці. Я хоч і не малефік, але все-таки маг життя. Нехай тепер мучаться прищами по всьому обличчю, які прибрати зможе лише інший маг життя. Не варто ображати мага, навіть якщо він тільки вийшов із коми, — зловтішно сказала Лорана.

— І після цього ти кажеш нам про те, що ми дуже ризикували? — спитав я.

— Мені можна, у мене нестабільна магія і джерело в процесі зростання. Вони образили мене, а в мене мимовільний викид, — відповіла Лорана, зігравши при цьому пай-дівчинку. Хотілося її обійняти та пожаліти, настільки добре вона грала.

— Жінка-чарівник небезпечна істота, — тільки й сказав я, щоб наступного моменту відвертатися від заклинання Лорани.

За пів години ми покинули її. Їй треба вже спати, щоб завтра розпочати навчання. Фаріс з легкістю погодився на домашнє навчання, як і екстернат своєї дочки. Він чудово розумів, що її повернення до школи не закінчиться нічим добрим. Вчителі, щоправда, цьому не дуже раді. Вона їм подобалася, і вони були б не проти її ще відучити один рік.

Залишивши ферму, ми вирушили у бік труби під річкою. Можна і долетіти до нашої бази, але летіти над лісом, який вважався дуже небезпечним, безглуздо, та й військові все ще блукають околицями. Але лізти в трубу ми не стали і просто перелетіли річку. Так, так був ризик виявлення більше, але ні сканер, ні Марло зі своєю ментальною чутливістю нікого не помітили в окрузі. А тому короткий політ під відведенням очей має залишитися непоміченим. Подальша дорога до бази пройшла спокійно та без несподіваностей.

Запис у журналі спостережень: день 212

Сьогодні розпочали роботу з поглиблення сховища. Лінгрет пообіцяв артефакт, який буде створювати з зайвої землі цеглини методом ущільнення, що дозволить потім зайнятися будівництвом, якщо воно знадобиться. За підрахунками, п'ять кубів ґрунту буде перетворено на один куб цегли. Досить гарне ущільнення виходить. Навіть якщо потім залишити всі цеглини біля стіни проходу, то все одно прохід залишиться. А поки що сьогоднішні п'ять метрів тунелю ми проробили вдвох, весь грунт Марло за допомогою телекінезу переніс подалі в море.

Через те, що ми працювали вдвох і заряджали артефакти теж разом, весь процес зайняв у нас замість цілого дня лише половину. Можна було швидше закінчити, але ні я, ні Марло не хотіли повністю спустошувати свій резерв. Отже, доводилося сидіти в медитації, чекаючи, коли наповниться резерв.

Після обіду домашньою їжею, яку нам учора із собою дала Лорана, Марло відправився відпочивати, а я мав новий урок з магії. Сальміра нарешті перестала на мене ображатись за щось і вирішила продовжити наші уроки. Займатися ми вирішили на межі лісу та піщаного пляжу. Вигляд звідси прекрасний, та й мани у повітрі тут більше, оскільки численні артефакти на базі та навколо неї не тягли ману з повітря.

— І як ваша подорож пройшла? — замість вітання спитала Сальміра, з'явившись у вигляді ментального образу переді мною. Цього разу вона одягнена у досить скромний брючний костюм.

—  Нормально, хіба що я ще раз переконався у своїй чарівній красі, - сказав я, посміхнувшись.

— Все не так погано, ти дуже симпатичний, — сказала Міра.

— Давай не обманюватимеш мене. Я чудово бачив, як дівчата в місті поспішали перейти на другий бік вулиці, варто їм побачити мене.

— Але ж головне не зовнішність, а те, що всередині, — постукала по грудях Сальміра.

—  Давай краще до уроків магії повернемося.

—  Телекінез ти засвоїв і навіть ментальний у тебе став виходити, хоча я тебе цього не навчала. І тепер тобі треба зробити вибір, в якому напрямку розвиватимешся. У тебе є явна обдарованість у магії землі. Можна сконцентруватися на магії землі, вона тобі простіше даватиметься. Можна піти шляхом універсальності, у разі потреби зможеш вивчати заклинання різних стихій, паралельно прикладаючи більше зусиль всім стихіям, крім землі, і особливо до повітря. Він даватиметься тобі набагато складніше.

— А ти сама що б вибрала?

— Я свого часу обрала універсальність. Але врахуй: тоді був мирний час, і мені не потрібно було ставати бойовим магом у короткий час.

— От і відповіла. Інші ж стихії можна буде вивчити пізніше?

— Можна, але це буде набагато складніше.