Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Повість про Ґендзі. Книга 2, Мурасакі Сікібу 📚 - Українською

Читати книгу - "Повість про Ґендзі. Книга 2, Мурасакі Сікібу"

202
0
22.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Повість про Ґендзі. Книга 2" автора Мурасакі Сікібу. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 76 77 78 ... 118
Перейти на сторінку:
стане ще перед тим, як ви зможете жити, покладаючись цілком на свій розум, і мені не вдасться навіть попрощатися з вами, а тому я вирішила розповісти вам про всі дрібниці вже тепер, поки я цілком здорова. Мені незручно змушувати вас читати папери, написані кострубатим, нерозбірливим почерком, але все-таки погляньте на них. Не треба робити це тепер, краще сховайте їх у шафку і прочитайте потім, у сприятливіший час. Ви маєте виконати всі обіцянки, зазначені в цих молитвах. Не говоріть про це нікому сторонньому. Оскільки тепер, коли ваше майбутнє не викликає побоювань, я хотіла б також відректися від світу і не можу зволікати. Ніколи не цурайтеся пані Весняних покоїв[346]. Вона має навдивовижу добре серце, і я щиро сподіваюся, що вона довго житиме. Я завжди вважала, що не заслужила бути поряд з вами, тому й віддала вас під її опіку. Зізнаюсь, що я довго ставилася до неї упереджено, але тепер розумію, що не мала підстав для побоювання, і впевнена, що їх не буде в майбутньому».

Міясудокоро слухала матір зі сльозами на очах. Пані Акасі, яка могла б поводитися перед дочкою зовсім вільно, була скромна й шаноблива. П’ять чи шість аркушів пожовклого з роками паперу «міціноку», густо просоченого пахощами, були списані неприємно різким, грубим почерком. Міясудокоро була зворушена, а її профіль, обрамлений намоклими від сліз пасмами волосся, мав надзвичайно благородні обриси.

Саме тоді, відсунувши внутрішню перегородку, в покої увійшов Ґендзі, який перед тим був у Третьої принцеси. Він з’явився так раптово, що жінки не встигли навіть сховати скриньку. Квапливо підсунувши до себе ширму, вони спробували сховатися за нею.

«Маленький принц уже прокинувся? — запитав Ґендзі. — Я не можу з ним розлучитися ні на хвилину...» Помітивши, що міясудокоро мовчить, відповіла пані Акасі: «Його забрала до себе пані Весняних покоїв».

«Ну, куди це годиться? — обурився Ґендзі. — Вона ж повністю ним заволоділа і з рук не випускає ні на мить, а через це її одяг увесь час мокрий і його доводиться часто міняти. Чому ви їй так легко потураєте у цьому? Нехай приходить сюди, якщо хоче його побалувати».

«О, як ви можете таке казати? — заперечила пані Акасі. — Які ж ви нерозважливі! Навіть дівчинку я з радістю довірила б доглядати пані, а тим паче хлопчика такого високого походження. А тому навіть жартома не варто викликати між нами непорозуміння».

«Виходить, було б добре, якби я довірив виховання принца спільно вам двом, а сам залишався осторонь! — засміявшись, відповів Ґендзі. — Тепер уже дійшло навіть до того, що ви чисто по-дитячому звинувачуєте мене у втручанні й породженні непорозуміння. А як тоді я маю оцінювати вашу поведінку, коли ви ось так, сховавшись за ширмою, різко мене осуджуєте?»

І коли він відсунув ширму, то побачив пані Акасі, жінку чистої і неперевершеної краси, що сиділа, притулившись до стовпа. Поруч з нею була скринька, яку вона так і не посміла заховати. «Що це за скринька? Видно, в ній щось важливе. Може, там заховані довгі пісні від коханця?» — спитав Ґендзі, а вона відповіла: «О, ви мене дивуєте! Останнім часом, ніби повернувшись у молодість, ви любите жартувати, але, зізнаюся, часом зовсім недоречно».

Хоча пані Акасі через силу всміхнулася, але вираз її обличчя видавав, що вона чимось засмучена. А коли Ґендзі, нахиливши голову, глянув на неї допитливо, то вона, зніяковівши, додала: «У скриньці містяться сувої з молитвами і список ще невиконаних обітниць, які зберігалися в хатині на березі затоки Акасі. Батько прислав їх сюди з надією, що я при нагоді покажу їх вам. Але зараз такий час ще не настав. Тож навіщо відкривати цю скриньку?»

«Справді, багато років ваш батько віддав служінню Будді, — сказав Ґендзі, глибоко зворушений. — Я впевнений, що йому простяться всі гріхи завдяки тому, що своє довге життя він присвятив молитвам. У світі було чимало благородних і мудрих осіб, які після постригу досягали досить високого рівня просвітленості, але вони поступаються в цьому вашому батькові, бо у свій час надміру переймалися дрібними житейськими інтересами. Хоча, як монах, він ніколи не виставляв напоказ своєї відчуженості від людей, але в його душі було щось таке, що свідчило про його належність до іншого, поки що нам недоступного світу. Тепер, позбувшись нарешті всіх земних пут, він звільнився від людських страждань і відкрив собі дорогу до країни Вічного блаженства. Якби я був вільний, то неодмінно відвідав би його.

«Мені повідомили, що, покинувши колишню оселю, батько пішов глибоко у гори, де навіть не чути пташиного щебету», — сказала пані Акасі. «Значить, це його прощальні слова? То ви з ним листувалися? Мабуть, дуже важко зараз вашій матері. Бо подружні стосунки часом бувають міцнішими, ніж ті, що пов’язують батьків з дітьми», — сказав Ґендзі, насилу стримуючи сльози. «З плином років, коли я став краще розуміти цей світ, — додав він, — як це не дивно, я все частіше згадую цю людину з такими високими чеснотами. А як, напевне, страждає його дружина, пов’язана з ним глибокою подружньою клятвою!»

Здогадавшись при цій нагоді, що розповідь про батьків сон може зацікавити й Ґендзі, пані Акасі сказала: «Я маю лист від батька, написаний незграбно, наче санскритськими буквами, але, гадаю, в ньому є щось, гідне вашої уваги. Прощаючись із ним, я думала, що колишнє життя назавжди залишилося позаду, але, на жаль, воно й далі нагадує про себе». І вона заплакала сльозами, які, однак, не зменшували її привабливості.

«Прекрасний почерк, — сказав Ґендзі, взявши листа. — Важко повірити, що листа писала стара людина. А його дивовижну обдарованість видно у всьому, навіть у почерку. Вашому батькові не вистачало лише одного — спритності залагоджувати свої життєві справи. Я чув, що один з його предків, міністр, людина вельми розумна, вірно служив в Імператорському дворі, але припустився якоїсь помилки, яка начебто згубно відбилася на долі його нащадків. І все-таки не можна сказати, що колишня велич роду безповоротно канула в минуле, бо її вдасться повернути, принаймні по жіночій лінії, завдяки багатолітнім молитвам вашого батька...»

Витираючи непрошені сльози, Ґендзі раптом звернув увагу на те місце в листі, де йшлося про чудесний сон. І тоді він подумав: «Люди завжди вважали Нюдо диваком і надмірним честолюбцем. Та й я сам, гадаю, поводився легковажно й нерозважно... Тільки після народження дочки я нарешті збагнув, що шлюб з пані Акасі був далеко не випадковий, а продиктований попереднім життям. Втім, і тоді недоступне зору далеке прийдешнє здавалося мені вельми туманним і, як раніше, викликало тривогу. Тепер я зрозумів, чому Нюдо так наполегливо прагнув зробити мене своїм зятем. Зрештою, хіба я потрапив у немилість і на вигнання не для того, щоб з’явилася на світ моя дочка?»

Бажаючи дізнатися, чого Нюдо просив у богів та які давав обітниці, Ґендзі, шанобливо витягнувши зі скриньки сувої, сказав дочці, ньоґо Акасі: «Я також хотів би дещо розповісти й найближчим часом про все поговорити», — і при цій нагоді додав: «Тепер ви знаєте ваше минуле, але, гадаю, це не зіпсує ваших стосунків з пані Весняних

1 ... 76 77 78 ... 118
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повість про Ґендзі. Книга 2, Мурасакі Сікібу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Повість про Ґендзі. Книга 2, Мурасакі Сікібу"