Читати книгу - "Брехня з присмаком правди. Книга друга, Єва Басіста"

- Вибачте, вона мене не слухала! - бідкалася за її спиною секретарка.

- Ілоно, все добре, йди працюй, - сказав я блондинці, що вже сильно розхвилювалася.

Коли ми залишилися на одинці, то Аліна підійшла до столу та сперлася двома руками на стіл. Я тим часом сидів та ловив погляд її хитрих очей.

- Невже вона тобі так запала в душу? - сказали її червоні вуста. - Невже ти не можеш забути ту Ліну? Чим вона тебе так зачепила? Кольором волосся?

- Тим, що вона не ти,- сказав я.

- Я краща за неї.

- Хіба?

- Так.

- Якби ти дійсно мене кохала, то відпустила, а не стала робити такі підстави. Тепер Ліна мені не вірить, але...

Тут я згадавав про вагітність брюнетки. Мене від цього дуже сильно скривило.

- Продовжуй, - наполягала вона.

- Ти зіпсувала мені життя…

- Ні, - усміхнулася вона та почала вилазити на стіл. - Я тобі його врятувала, а також зберегла сім'ю.

- Геть з мого кабінету, - встав я на ноги.

- Євгенію....

- Геть! - закричав я.

Мій голос був настільки грізним, що руда злякалася. Вона моментально злізла зі стола та відійшла від мене на декілька кроків, а потім тихо сказала:

- Ти ще пошкодуєш...

Після цих слів вона зникла з моїх очей. Надіюсь, що більше я її не побачу.         Коли я сів за стіл, то в кишені завібрував телефон. Ліва рука витягнула смартфон, і очі в цей момент зловили подив. Мені телефонувала Ліна.