Читати книгу - "Секрети родини Бенет, Кері Блек"

Майкл поглянув таким поглядом, що я зрозуміла, бойовий маг грається зі мною. Моторошний тон в дисонансі з ніжними дотиками та відвертим фліртом неймовірно збуджували все в середині. Зізнатись мені також це подобалось, але нас тут двоє, отже правила диктувати я також можу.

- Можливо якби ви не стояли так близько, я б не сплутала це з фліртом, - знову торкнулась його грудної клітини, від чого мʼязи чоловіка напружилися, а моя рука мимоволі смикнулась на сильному чоловічому тілі.

- Якщо ви так наполягаєте, - протягнув він та легенько постукав пальцями по моїй талії, так невимушено та приємно. - То поцілунок хочу, викладачко Бенет, - знущально посміхнувся він, хоча я відчула нотку загрози в його словах. Майкл повільно нагнувся до мого вуха та прошепотів. - Як тоді в машині, пристрасний та водночас ніжній. Коли я відчував, як ви танули від насолоди та ваше тіло кричало про продовження…

Його гаряче дихання обпікало шкіру, а спогади про поцілунок навіяло нову хвилю збудження. Мої ноги мимоволі підкосились та Майкл відчувши це стиснув руку на талії притримуючи мене.

- Не грайтесь зі мною, викладачу Арден, - хрипко та зі стогоном мовила. Я намагалась стримати напруження, від чого його знущальна посмішка стала ширшою на обличчі. 

Він забрав руку та ступив крок назад уважно спостерігаючи за моїм важким диханням, яке явно приносило йому задоволення, хоча зізнатись його дихання було не легшим, чи то від збудження чи від злості. Як добре, що ззаду була моя машина, яка не дала мені впасти під ноги бойовому магу.

- Або ж їздитиме тиждень з надписом на задньому склі, - він задумався придумуючи назву, хоча вже давно вигадав її. - «Я паркуюсь як дебіл». 

Артур, який стояв позаду, відверто засміявся. Викладачі були неподалік, але наш флірт не чули та зараз Майкл говорив гучніше. 

Нехай буде по твоєму, - бовкнула в думках. По крайній мірі це краще ніж піддатись йому в бажаному для нас обох поцілунку.

Я оглянулась та побачила у Вівʼєн папки з документами. Без роздумів підійшла до викладачки. 

- Я візьму? - кивнула до неї та зустрілась з її жалісливим поглядом. 

- Це ж цілий тиждень, - протягнула вона чистий листок, який дістала з папки. 

Тиждень їздити з дурною наліпкою на склі? Звісно я не хотіла , але інше бажання виконати не могла. 

Чи могла? 

Я знову глянула у вічі Вівʼєн.

- Він сказав поцілунок, - тихо промовила обдумуючи свій, ще більш дурнуватий план, але принаймні не буду з наліпкою їздити. - Але не сказав з ким.

Я ступила крок до Вівʼєн та поклала свою руку їй на щоку. Її погляд змінився, очі округлились, а брови піднялись догори. 

Я притулилась до губ викладачки та мене окутав знайомий запах кориці. Ніжно чмокнувши жінку у пухкі вуста я віддалилась. Вівʼєн стояла ошелешено кліпаючи очима. 

- Приймається? - повернулась до Майкла та тепер знущальна посмішка виступила на моєму обличчю. 

Майкл підняв брови та його посмішка не сходила з обличчя, певно такого не очікував. 

- На біс, - крикнув Занкус Аім, який стояв поруч Вівʼєн та лукаво підмигнув, від чого отримав від нас злі погляди.