Читати книгу - "Його інвестиція. Міняю інвестора. Частина 2., Лія Серебро, Олена Арматіна"

-Гаразд, говори.

-Я… — глибокий вдих. Почати було важко. — Я, коли ти хворів… поставила жучки.

Його погляд різко змінився — від звичайного зацікавлення до явно здивованого.

-Жучки? В моєму домі?

-Так, — відповіла я, підіймаючи підборіддя. — Я змушена була це зробити. Твоя хвороба, ситуація з Лейлою… Я не знала, кому вірити.

-Ти поставила жучки, коли в нас вже є камери по всьому будинку? — Його голос став жорсткішим, але більше схожим на здивування, ніж на злість.

-До біса твої камери, Емір! — випалила я, підходячи до нього ближче. — Якщо вже Лейла могла по ‘сліпих зонах’ швендяти з коханцем і навіть дітей від нього наробила, то твої камери явно ні до чого!

На кілька секунд він мовчав, пильно дивлячись на мене. Потім його губи вигнулися в ледь помітній усмішці.

-Ти взагалі-то… продумана дівчина. Не очікував такого. Але, певно, так треба було…

-Що ж, нарешті ми це з’ясували,— кинула я, відвернувшись до сходів. — Твій ноутбук де?

-У кабінеті. Підемо? – подивився так, наче на побачення запросив, навіть рукою повів у сторону сходинок.

Ми опинилися в його кабінеті. Легка тиша заповнювала простір, лише зрідка переривалася клацанням клавіш. Він сидів поруч, нахилившись до екрану, а його рука випадково торкнулася моєї, коли я прокручувала записи. Я майже не звертала уваги на це, але тепло його шкіри відчувалося занадто яскраво.

-Ну, нічого нового, — кинув він, прослухавши одну з розмов Лейли. Його голос був спокійним, але в ньому звучала нота розчарування.

-Ти так думаєш? — підняла брову я, не стримуючи лукавої усмішки. — -Тепер слухай це. П’ятнадцята хвилина, сорок восьма секунда.

Він нахилився ближче, його теплий подих злегка торкнувся мого волосся. Серце почало калатати швидше, але я зробила вигляд, що нічого не сталося.

-Ну, давай! — сказав він тихо, майже шепотом, але в його голосі було щось таке, що змушувало мене червоніти.

Я натиснула на відтворення, а він, не відводячи погляду від екрана, прошепотів:

-Ти неймовірна…

-Слухай, Емір, а не відволікайся, — кинула я, намагаючись стримати нервову посмішку.

Запис почав відтворюватися, а його обличчя почало змінюватися, коли звучали таємничі шепоти Лейли з невідомим співрозмовником…