Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Фернандо

Та хоча мою скорботу Не сприймаєш ти достоту, Й жалості нема в тобі, — Знай: од мене, далебі, Ти не краща ні на йоту, Може, навіть гірша ти!

Фенікс

Я боюсь тебе! Пусти! Тхне могилою від тебе! Що тобі, нещасний, треба? Я не в змозі це знести.

Фенікс іде.

З’являється Дон Хуан із хлібиною.

Дон Хуан

Роздобувши цю хлібину, Я від маврів ледь утік.

Дон Фернандо

Йде з часів Адама лік Прикрощам, які людину Переслідують весь вік.

Дон Хуан

Ось, візьми її.

Дон Фернандо

Про мене Ти піклуєшся даремне, Бо вмираю я.

Дон Хуан

Журба Крає серце.

Дон Фернандо

Та хіба Зло буває несмертельне? Всі ж бо смертні, кожен з нас! Із туманної безодні Підступає біль сьогодні, Ближчає останній час. О людино! Від проказ