Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Не зречусь своєї віри, Бо вона для мене – сонце, Що мені крізь морок світить. Віра – мій вінець лавровий, Мій дороговказ надійний. Церкву ти не переможеш, Хоч і вб’єш мене, владарю, Бо за мною – сила Божа: Він стоятиме за мене Так, як я стою за Нього.

Король

Не ридаєш од скорботи? Ще й хвалитися посмів! Ти ідеш проти природи: Жалості не жди, якщо ти Сам себе не пожалів. Ти у власних муках винен, А не воля зла моя, — Тож не жди і співчуття: Ти явити жаль повинен, Потім пожалію я.

Король іде.

Дон Фернандо

Згляньтеся хоч ви, сеньйори, Заклинаю…

Тарудант

Що за горе!

(Іде.)

Дон Фернандо

О богине красоти, Доброчесності й покори, Заступись за мене ти Перед батьком.

Фенікс

О Аллах!

Дон Фернандо

І дивитися не хочеш? Споглядати сіромах Так не люблять юні очі.

Фенікс

О, яка біда! О жах!