Читати книгу - "Рекламне бюро пана Кочека"

Щедро винагородивши своїх рятівників, американець зупинив першу стрічну машину і поїхав.

Юнак відмовився назвати своє прізвище».

— Молодець Сар'ян, — сказав Василь, подаючи Лізі газету.

Другого дня він одніс Ковачичу зіпсований паспорт та свою фотокартку. Той поставив у куточку її печатку і порадив теж добре намочити в забрудненій мастилом та гасом воді, а потім подати всі документи секретареві консульства.

— Заповнюючи анкету, напишіть своє справжнє прізвище й ім'я, на запитання про сімейне становище дайте відповідь — неодружений, — ще раз нагадав Ковачич і додав: — Все буде о'кей! Патрон поїхав, і тепер я тут хазяїн.

Секретар консульства, повертівши в руках Василів паспорт, сказав:

— Так, зіпсований безнадійно! Скажіть, містере Кочеку, поліцейські не склали протокола про подію?

— Не знаю, мені ніхто нічого не казав… Хоча, стривайте, в якійсь газеті надрукували замітку про те, як я упав у воду і як відважні французи врятували мене, хоч я їхньої допомоги зовсім не потребував.

— У вас збереглася ця газета?

— Навряд, але якщо вона потрібна, то можна знайти. Замітку було надруковано того ж дня у вечірній газеті, а от в якій — назви не пригадую.

— «Парі суар», — промовнп секретар.

— Так, щось схоже на це…

— Було б доцільно додати до нашої заяви вирізку з цієї газети, — сказав секретар і запропонував Василеві прийти по новий паспорт днів через три-чотири.

— Добре, мені нема куди поспішати. Але, розумієте, жити в цьому місті без документів неможливо. Затопив кому-небудь у пику — покажи полісменові документа…

— Це правда. — На обличчі секретаря з'явилося щось схоже на усмішку. Він дістав з шухляди письмового столу бланк консульства, присунув до себе портативну машинку і сам настукав довідку про те, що паспорт підданого Сполучених Штатів містера Кочека справді в американському консульстві в Парижі. Подаючи підписану і засвідчену печаткою довідку Василеві, він нагадав, щоб містер Кочек не забув прихопити з собою вирізку з газети, коли прийде по паспорта.

— Велике вам спасибі! — Василь підвівся з крісла. — Усе-таки признайтесь, містере Кочеку, зупинив його секретар, — того дня ви добре хильнули, інакше не опинилися б у Сені!

— Був гріх, — весело підморгнув Василь.

Через три дні містер Джозеф Ковачич, який тимчасово заступав консула Сполучених Штатів Америки в Парижі, урочисто вручив новенький паспорт американському громадянинові Ярославу Кочеку і порадив ставитися до важливого документа, яким, безперечно, є американський паспорт, дбайливіше.

Увечері, з нагоди щасливого завершення такої ризикованої операції, Василь влаштував для Ковачича великий банкет у російському ресторані під старовинною назвою «Слов'янський базар».

У Парижі знову зима. Сірі дні, холодний вітер, мокрий сніг з дощем. Але зимовий холод ніяк не позначився на кипінні політичних пристрастей. У Парижі ні на мить не вщухала боротьба між партіями і окремими угрупованнями. Керівництво соціал-демократичної партії, занепокоєне посиленням впливу комуністів, відмовилось од подальшого зміцнення єдиного фронту. Ліберальна буржуазія, боячись, з одного боку, свого народу, а з другого — агресії фашистської Німеччини, розгубилась і не знала, що робити. Промислові магнати відкрито шукали шляхів для змови з Гітлером. Фашистські організації, такі, як «Колишні фронтовики», «Патріотична молодь» та «Бойові Хрести», шаленіли, прагнучи захопити владу.

В ці. дні знову заговорила стенографістка Ельза Браун. Вона передала фрау Шульц, що до Парижа приїхав якийсь Пауль Бель — представник іноземного відділу націстської партії. Тим відділом керує Ріббептроп, якого призначив Гітлер.

На дуже таємній нараді у радника німецького посольства, де були присутні лише вісім особливо довірених осіб, Бель, що дістав од Ріббентропа спеціальне завдання підготувати повстання у Парижі, зробив інформацію. Він сказав, що встановив тісні контакти з керівниками всіх трьох найбільших фашистських організацій Франції, що розроблено докладний план спільного повстання. Столицю поділено на десять секторів, на чолі кожного сектора поставлено досвідчених керівників з відставних офіцерів, які мають чимало зброї.

Ельза Браун сказала, ніби на цій нараді відверто говорили, що префект паризької поліції К'япп тримає в своїх руках усі нитки змови, але не тільки не робить ніяких спроб викрити її, а навпаки — всіляко допомагає фашистським організаціям. Нещодавно К'япп випустив на волю двох відомих керівників організації «Колишні фронтовики», в яких під час обшуку було знайдено зброю і докладний план повстання. І хтось своєчасно попередив фашистів про те, що поліція має намір учинити наліт на склад зброї. Обізнані люди твердять, що це теж робота префекта поліції… На закінчення Бель сказав: краще тепер піти на певний ризик — одним махом покінчити з республіканським ладом у Франції і посадити фашистів на чолі майбутнього уряду, ніж потім довго воловодитися з французами, а може, навіть починати війну проти них. Бель обіцяв перекинути через бельгійський кордон у Францію ще зброї і порадив не скупитися, даючи фашистським організаціям фінансову допомогу.

На нараді постановили прискорити підготовку до повстання, хоч певний строк не назвали — було тільки висловлено побажання не відкладати його пізніше березня.

Василь розповів Сар'янові про плани німців, поклав поговорити і з Маріньє.

Маріньє зацікавлено вислухав Василя і сказав, що про все негайно повідомить міністра, ні в якому разі не називаючи прізвища мосьє Кочека.

— Хіба я не розумію, що нам, як іноземцеві, ризиковано втручатися в політику. — Вихована людина, він навіть не спитав, звідки у співвласника рекламної фірми такі відомості.

З того, як швидко було вжито заходів і К'яппові дано відставку, можна було зрозуміти, що уряд мав ще й інші відомості про діяльність префекта поліції та про підготовку фашистського повстання. Завдяки цьому швидкому і рішучому удару день повстання, мабуть, значно відсунувся б, якби не скандал, що несподівано вибухнув у Парижі.

Один з найбільших французьких фінансистів