Читати книгу - "Нічний подорожній, Ярослав Гжендович"

— Скажи, що б ти дав за те, щоб до мене доторкнутися?

Я відкашлявся:

— Не знаю… У мене немає нічого, що ти могла б захотіти.

— А якби було? Що ти був би готовий віддати за те, щоб я торкнулася тебе?

Я не знав, але відчував, як на кінчику мого язика крутиться одне слово — «усе»…

— Те, що існує між чоловіком і жінкою, не надто відрізняється від того, що відбувається деінде в житті. Це частина Дороги Вгору. Може бути добре, може — погано. Так само, як у битві, торгівлі або політиці. Зрештою, воно включає в себе засади і війни, і політики, і торгівлі. І воно настільки ж потужне. Водночас це щось, чого ми прагнемо настільки сильно, що сама жага може виявитися небезпечною. Якщо комусь пощастить, він зуміє прожити без битв або політики. Але ніхто не хоче і мало хто зуміє жити без цього. Ти зустрінеш в житті безліч жінок, Молодий Тигре. До деяких лишатимешся байдужим, на деяких звернеш увагу, а інших — покохаєш. Деяких навіть будеш жадати, можливо, так само, як ти жадаєш у цю хвилину мене, — вона усміхнулася. — Хоча, може, й ні, тому що я перша. Я ще таємниця. Поки що ти в силах лише уявляти собі, що я можу дати і як це смакує.

«Поки що». Вона сказала «поки що»?

— Якщо ти зазирнеш усередину себе і подумаєш, як багато хотів би дати за те, щоб мною оволодіти, ти зрозумієш, наскільки велику владу може жінка мати над чоловіком, — продовжувала вчителька. — Зрозумієш також, наскільки небезпечним це може виявитися для імперії. Можливо, ти станеш імператором, Молодий Тигре. Ніхто не повинен мати над тобою такої влади. Пам’ятай, що це битва. Але якщо в битві зброя служить для заподіяння болю, то тут зброя — це вміння дарувати насолоду. Те, що в битві — загроза страждання, тут — обіцянка екстазу. Однак ефект один і той самий. Це влада, яку дає перемога над переможеним.

Ти сам вирішив, коли настав час, щоб про це дізнатися. Поглянь, ти повинен був увійти сюди і сказати: «Аїно, я твій володар і прагну твого тіла. Моїм бажанням є оволодіти тобою». Однак ти причаївся в кущах, щоб подивитися на мене здалеку і пошукати полегшення в своїй тузі. Хіба ти не знаєш, що, можливо, ти — майбутній володар Тигрячого Трону? Або хтось, хто стоятиме за троном правителя? Так чи інакше, доля імперії буде в твоїх руках. Ти — мій суверен. Один з наймогутніших людей у світі. І все ж ти поводишся як звичайний хлопець, якого засліпило тіло привабливої жінки. Ти вже чоловік, тохімоне. А в цих справах чоловіки слабкі і безпорадні. Вони нічого не можуть вдіяти з вогнем туги і жадання, який постійно в них палає. Це так, немов тебе пожирає хвороба, ліками від якої володіє жінка. І вона видає їх тобі надзвичайно скупо. А ми не можемо дозволити, щоб ти був слабкий, Молодий Тигре. Ми не можемо дозволити, щоб ти забув, хто ти такий, у розпачі шукаючи ліків. Зніми одяг.

— Що?! Аїно, я… — Не знаю, чи я відразу зашарівся, але мене переповнювали такі емоції, що найохочіше я втік би. Відчував, як тремчу і як калатає моє серце.

— Ти чув. Зніми одяг. Так… Пояс теж. У цих змаганнях зброї немає. Є голе тіло проти голого тіла. Як у мить народження.

Я сидів голий навпроти моєї вчительки, і її тіло, про яке я так довго мріяв, було переді мною. Я бачив кожну деталь її шкіри і не міг відвести очей, але одночасно знав, як виглядаю сам, і, наскільки міг, намагався це приховати.

— Зараз же припини соромитися! — наказала вона. — У тебе немає для цього причин. А ця частина твого тіла не вміє брехати. Вона живе власним життям. Ти можеш намагатися зберегти холодність і гідність, але цей хробак має власну думку. Жадає бути палаючим списом. Траплятиметься і так, що ти захочеш діяти саме тоді, коли він забажає спати або буде сумний. Тому що він не вміє брехати. Ти вмієш приховувати переляк, стурбованість або бажання. Можеш діяти всупереч своєму настрою і навіть всупереч самому собі. У тебе є характер. У цій частині тебе всього цього немає. Вона — немов тварина. Тому ти не можеш віддатися на волю його капризів, і він не може мати над тобою влади. Його голод не може відбирати у тебе розум. А тепер доторкнися до мене. Доторкнися до моїх грудей.

— Аїно… Ти мене вчиш?

Аїна взяла мене за руку і потягнула до свого тіла:

— А ти що думав? Так найкраще. Навчу тебе перемагати. Ти вже вмієш справлятися з чоловіками, але це легко. Тепер ти повинен навчитися справлятися з жінками. Вони сильніші і набагато небезпечніші. Але я навчу тебе і цього. Однак спершу мені треба впоратися з твоєю божевільною хтивістю. Не можна навчити столовому етикету того, хто вмирає від голоду. Наразі ти не в змозі нічого ані зрозуміти, ані зробити.

Вона штовхнула мене на килим, і я відчув легкий лоскіт гриви її волосся на своєму животі. А потім щось, чого я й назвати тоді не зміг би. Світ спалахнув в один момент. Я крикнув, не розуміючи, що я кричу.

Мені здавалося, що час зупинився, а весь світ обмежився єдиною точкою на моєму тілі. Я хотів, щоб це тривало вічно, але насправді це була лише мить.

Аїна дозволила мені лежати нерухомо, після чого притулилася головою до мого живота і витерла губи.

— Бачиш, як просто? Зараз ти відчуваєш полегшення. Вперше за багато часу. І це те почуття, за