Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Ми проти вас 📚 - Українською

Читати книгу - "Ми проти вас"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ми проти вас" автора Фредрік Бакман. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 76 77 78 ... 119
Перейти на сторінку:
мені треба мати у правлінні когось, хто буде зі мною сперечатися. Хто наважиться мені протистояти.

Рамона тихо курить.

— Якщо ми обоє будемо боротися за те, у що віримо, хтось із нас врешті залишиться без роботи.

Петер киває.

— Але якщо ми обоє будемо боротися задля блага клубу, тоді клуб від цього виграє.

Рамона тісніше підв’язує свій халат. Довгий час щось обдумує. А тоді наморщує чоло.

— Будеш снідати?

— Яким сортом? — цікавиться Петер.

Рамона бурчить.

— У мене точно десь є кава. Чи що ви тепер п’єте, непитущі.

І Рамона нарешті отримує місце у правлінні клубу «Бйорнстад-Хокей», але вони навіть не встигають це обговорити — їх переривають. Спершу дзвонить мобільний у Петера, це телефонує Фрак. У нього одне запитання: «Ти вже чув про Беньяміна?». Так Рамона й дізнається про все. Їй до кінця життя буде соромно за свою реакцію, Петеру також, тому що найперша їхня думка: «Ні, тільки не це!».

Наші спонтанні реакції найчастіше бувають найдурнішими.

* * *

Правда про людей — це вогонь, руйнівний і нещадний. Правда про Беньї палахкотить по Бйорнстаду і Геду, а всім, хто мав найменшу причину заздрити Беньї чи погано про нього думати, тепер видно тріщину в його броні. І вони встромлюють туди ножі, щосили, кожен із них.

Небагатьом стало б духу сказати Беньї щось в очі, тому всі поводяться так, як звикли: говорять про нього, а не з ним. Треба дегуманізувати Беньї, перетворити його на об’єкт. Існує тисяча способів, як це зробити, але нема нічого простішого за той, який ми практично завжди використовуємо: треба забрати від нього ім’я.

Тому, коли поширюють «правду», ніхто не пише в телефоні чи на комп’ютері «Беньямін» або «Беньї». Усі пишуть «хокеїст». Або «учень». Або «цей молодий хлопець». Або «гомік».

Опісля частина з них скажуть, що вони не мають ненависті до гомосексуалів, що ненавидять лише Беньї. Багато стверджуватимуть, що «ми просто здивувалися, що саме… він». Ще інші докинуть, що «якби ж ми бачили хоча б якийсь… знак… може, тоді нам було б легше це сприйняти».

Будуть і такі, хто запропонує глибокий культурологічний аналіз, запевняючи, що символом світу спорту, а можливо, і світу хокею зокрема, є глибоко маскулінний ідеал, чим лише поглиблять загальний шок. Інші стануть стверджувати, що реакція на новину насправді не була аж такою різкою, якою її прагнули зобразити в медіа. Що все «перебільшено».

Чийсь голос, можливо, скаже, що «ми ж не виступаємо проти них», інший докине, що «ми просто не хочемо, щоб усе місто стало… таким, як вони». Хтось пробурмоче: «Може, краще йому таки переїхати, заради себе, ну бо що йому тут робити? Краще нехай їде собі до великого міста. Ну, це ж заради нього. Це не тому, що я проти таких, як він. Аж ніяк. Але… ну, ви самі розумієте».

Деякі жарти в інтернеті є просто жартами — так вони будуть виправдовуватися. «Я завжди це знав, моя мама, ще в початковій школі, приготувала на мій день народження десерт із морозивом та фруктами, а Беньї їв тільки банани!» Інші просто випитують: «Цікаво, чим вони з Кевіном займалися в роздягальні, коли інші розходилися додому?!».

Від таких коментарів хвиля тільки наростає. Смс-ки з кнопкових телефонів і анонімні коментарі в інтернеті. «Педик». «Підар». «Гомо». «Гомотня». «Паскудство!!!» «Це ж неприродно, ти, бляха, хворий!» «Ми завжди знали!» «Геть педиків із Бйорнстада!!» «Ми доберемося до тебе і виріжемо твоє тату! Ведмідь не для гоміків!» «Ґвалтівники і підари, валіть із Бйорнстада!» «Ти такий самий хворий, як Кевін!!» «Ти, напевно, ще й педофіл! Та щоб у тебе був СПІД!» «Помри!» «Вали звідси, якщо хочеш жити!!!» «Наступного разу ніж всадять не у двері, а в тебе!»

* * *

Майя сидить удома перед комп’ютером. Читає те, що вся ця свинота пише про Беньї, і пригадує все, що вони писали про неї. Нічого не змінюється, усе просто починається знову. Майїн тато часто слухав одну давню платівку: якийсь старий співав, що у всьому є тріщини, і так усередину нас потрапляє світло. Майя знову і знову переглядає знімки Беньї і вчителя, але дивиться вона не на Беньї і вчителя. Улітку, коли вони з Аною були на острові, на мобільному Ани грала Майїна музика, якась пісня з гітарами й сумними голосами, і Ана закричала: «На моєму острові не буде наркомузики!» — а Майя, хіхікаючи, тримала телефон так, щоб Ана не могла дістати, і теж кричала: «Не буде бум-бум-музики в лісі, вона шкодить довкіллю!». Тоді Ана спробувала дорватися до мобільного, Майя відскочила, але спіткнулася — і телефон випав із її руки на камінь. У лінзі камери тріснуло скло, не дуже помітно, але достатньо, щоб відтоді на всіх Аниних знімках у верхньому куті було видно невеличку лінію.

Майя думала, що Ана розсердиться, але вона тільки засміялася і сказала: «Тепер я бачитиму цю тріщину щоразу, коли буду робити фотку, тож на всіх моїх кадрах будеш ти, дурепко!».

За це Майя і любила свою найкращу подругу, але тепер вона самотньо сидить перед комп’ютером і дивиться на знімки Беньї і вчителя, знову і знову, і бачить тільки ту риску у верхньому куті. Ту саму риску на кожній фотографії.

Маленьку, майже непомітну тріщину. З якої зяє темрява.

* * *

Мине час, і вже ніхто з нас не зможе точно засвідчити, хто і що казав, або яким чином потрапили в інтернет різні фотографії. Але всі побачили знімки, на яких Беньї цілує вчителя. Багато людей не стануть цим перейматися, але вони мовчатимуть, і тому чути лише голоси інших. Які стануть виправдовувати свої дії ось чим: вони просто ПЕРЕЙМАЮТЬСЯ. Цим містом, і хокейною командою, і самим Беньяміном. Вони переймаються школою. Переймаються дітьми.

Група батьків телефонує директору і вимагає провести зустріч. Серед них є Маґґан Лют, мама Вільяма Люта. Вона входить до батьківського комітету і просто робить те, що повинна, «нічого особистого», підкреслює вона на зустрічі, «у нас нема злоби на когось, ми просто батьки і хвилюємося». Але Маґґан наполягає, що вчителя треба звільнити. Ні, не через те, що він якийсь… не такий, як інші, та звісно, що ні! Але ми не можемо миритися з тим, що він мав статевий зв’язок із учнем! І це після всього, що тут сталося! Спочатку зґвалтування, а тепер це? Не має жодного значення, хлопчик це чи дівчинка — хіба не слід ставитися до всіх

1 ... 76 77 78 ... 119
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ми проти вас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ми проти вас"