Читати книгу - "Житія Святих - Листопад, Данило Туптало"

Цариця ж Євдоксія надмірно печаллю та соромом, окаянна, уразилася, почалася в неї люта кровотеча, і червами плоть її заснітилася, як предрікали апостоли блаженному Іванові, засмерділася вельми, що не могли ті, котрі мимо проходили, стерпіти смороду плоті її. Цілили її численні найуправніші лікарі і всілякими добропашними ароматами кадили. Казала-бо сама до лікарів: "Через що не можете мене зцілити від недуги цієї?" Вони ж не сміли повідати їй. Вона ж рече до них: "Коли не знаєте причини, через віщо не можу одужати, то я вам скажу: цю наругу прийняла від Божого гніву за патріярха Івана". Повернула ж і виноградника дітям Теогностовим та іншим багатьом повернула все, що неправедно відняла, одначе не дістала зцілення і в тій недузі гірко померла. Після ж її смерті на викриття беззаконня її рака, в який була покладена, тряслася проздовж тридцяти і двох літ, аж до перенесення чесних мощів святого Золотоустого із Коман до Царгороду.

По тому всьому Адельфій, єпископ Аравитський, котрий люб'язно прийняв вигнаного Золотоустого в дім свій у Кукусі, коли прочув про кончину його, пожалів вельми, що такий світильник та учитель всесвіту неправедно скинутий та в ув'язненні помер. Тож старанно зі слізьми молив Бога, щоб явив йому, в якому лику святих перебуває Іван. Якось молився про це і був у захваті: побачив світлого й веселого юнака, котрий узяв його за руку і вивів на місце світле й показав йому лик святих церковних учителів. Він-бо розглянувся туди й сюди, бажаючи побачити бажане, і не зміг уздріти його. Юнак же, показавши кожного учителя й патріярха Константинопольського, знову вивів його звідтіля. Він-бо, йдучи вслід за ним, печальний був, що не побачив блаженного Івана зі святими отцями. Коли ж виходили вони геть, утримав його за руку хтось, котрий стояв при дверях, і :казав йому: "Чому, так нарікаючи, виходиш звідсіля? Сюди — бо, хто печальний входить, то звідси веселий повертається, ти ж супротивно чиниш: веселий зайшов, а печальний виходиш?" Відповів йому Дельфін: "Через ге сумую, що не побачив улюбленого свого Івана із церковними вчителями". Він же сказав йому: "Чи ж про Івана кажеш, проповідника покаяння?" — "Так!" — відповідає. Він-бо знову мовить йому: "Того не може бачити людина, у тілі бувши, бо стоїть перед Божим престолом, його ж бо оточують херувими та серафими. Порадів Адельфій, діставши звістку про святого Івана, і прославив Бога, що явив йому таїну цю. Так святий Золотоустий після багатьох хвилювань та бурі, бід і печалей, що їх заради правди перетерпів, пристав до спокійного небесного пристановища, де з ангелами, радуючись, славить Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного в Тройці Бога, Йому ж бо від нас буде слава, честь і поклоніння тепер, і завжди, і навіки віків. Амінь.

Про Василія та Івана

Із яким Василієм святий Іван мав дружбу? Гадають деякі, що з Василієм Великим, архиєпископом Кесарії Кападокійської, і книгу "Про священство" йому написав; так у житії Золотоустого, яке покладено є на початку тієї книги "Про священство", друкованої у Львівській друкарні, пишеться: "Іван же разом із Василієм, що певного часу був дияконом, поставленим од Мелетія, по тому був єпископом у Кесарії Кападокійській, жили у великій дружбі" та інше. Але хто так думає, помиляється: інший був-бо той Василій, із яким Золотоустий мав дружбу, а інший цей, що був архиєпископом у Кесарії, якого Великим називають. А це видно ось із чого. В які літа Іван був хлопцем, у ті літа Василій Великий був зрілим мужем, в те ж бо літо, в яке Іван народився, тобто в 354, Василій Великий ув Атенах був уже славним філософом і дружив із Григорієм Богословом. Пише-бо Іван у своїй книзі "Про священство", у "Слові 1-му", про друга свого Василія таке: "Цей з-поміж тих, що слідували за мною, весь час зі мною був, бо наук доторкнувся тих-таки і в тих-таки вчителів навчалися", а Василій Великий Кесарійський не навчався з Іваном, а з Григорієм, і не в тих-таки вчителів, бо Іван учився в Ливанія і в Андрагатія, філософів, а Василій Великий навчався у Єввула, як це в житії його пишеться. Про друга Іванового Василія явно сказано у "Слові 1-му" "Про священство", що був родом із тієї ж Антіохії, співжилець Івановий, а літ із ним був однакових, а Василій Великий народивсь у Кесарії Кападокійській і на багато літ є старший від Івана. Про Василія, друга свого, Іван свідчить, що той був поставлений єпископом молодим, маючи мало більше двадцяти років, а Василій Великий у старості прийняв святительський сан. А Никифор, історик церковний, у книзі 11-ій, у главі 20-ій оповідає, що Василію Великому та Григорію Богослову, які обидва вже єпископами були і літами старі, трапилося якось бачити деякі Іванові писання, ще як він юний був і мав в Антіохії дияконського чина, і, побачивши писання його, подивувалися премудрості та розуму, що були в юному дияконі. Звідсіля-бо звісним є, що Василій Великий не був співжильцем зі святим Іваном Золотоустим, і з ним інший-бо Василій був — той, з яким святий Іван мав дружбу і співжиття і до якого написав книгу "Про священство", а інший — Великий Кесарійський. Одначе обидва ті Василії були в чеснотах великі та святі. Ще те явно стає із цього: Григорій Богослов, що був щирим (як пишеться в житіях їхніх) другом Василію Великому, прийняв престола патріяршого в Царгороді, коли Василій уже помер у Кесарії, і сидів на престолі три роки. Після Григорія прийняв патріярство Нектарій і був на престолі 16 років, після ж Нектарія прийняв престола Іван Золотоустий — дивися, на скільки літ Золотоустий після Василія Великого Кесарійського був. Як же могло бути спільне їхнє перебування в ученні? Аж ніяк!

У той-таки день святих мучеників Антоніна, Никифора та Германа, які в царство Максиміянове були мечем посічені у Палестинській Кесарії від князя Фирміліяна.

І святої мучениці Манефи, що з тими-таки мучениками схоплена була, численні муки перетерпіла і по цілому місту гола була ведена із наругою, нарешті, вогнем спалена, перейшла до Бога.

Місяця листопада в 14-ий день

Житіє і страждання святого апостола Пилипа

При морі