Читати книгу - "Грушевський, Скоропадський, Петлюра"

[141] Савченко В. Павло Скоропадський... — С. 120.

[142] Коваль В. Указ. праця. — С. 13.

[143] Благовісний С. Г. Організаційно-правові засади діяльності урядів «першої» та «другої» УНР: дис. канд. юрид. наук / Нац. ун-т внутрішніх справ. — X., 2005. — 21 с. — С. 12.

[144] УЦР... — Т. ІІ. — С. 155—156.

[145] Про проекти М. Грушевського в цій царині, в яких він «не дотримувався якогось загального підходу», та про спроби їх імплементації у поточну йому політичну реальність див.: Бойко О. Формування території... — С. 23—26.

[146] УЦР... — Т. ІІ. — С. 157.

[147] УЦР... — Т. ІІ. — С. 156. За іншими даними, «офіційне прохання про допомогу надійшло на адресу Центральних держав 16 лютого». Того ж дня Чернін поінформував генерал-полковника Штрауссенбурґа «про те, що він підтримує надання такої допомоги, однак хоче обумовити її політичними поступками». Див.: Біль В. Указ. праця. — С. 48.

[148] Коваль В. Указ. праця. — С. 13.

[149] УЦР... — Т. ІІ. — С. 157.

[150] Україна: хроніка ХХ ст. — С. 71—72.

[151] Обидва окупанти розподілили захоплену територію на зони відповідальності 29 березня. (Див.: Там само. — С. 126.)

[152] Україна: хроніка ХХ ст. — С. 83, 84.

[153] УЦР... — Т. ІІ. — С. 158.

[154] Вона вийшла в світ з датою 10 лютого. (Див.: Там само. — С. 160—161).

[155] УЦР... — Т. ІІ. — С. 159. На засіданні РНМ 30 січня (12 лютого) обговорювано-таки пропозицію М. Ткаченка про «бажаність допомоги військом з боку Центральних держав, по можливості українськими полками, а також технічна допомога». (Див.: Там само. — С. 152.)

[156] Там само. — С. 186.

[157] Біль В. Указ. праця. — С. 51.

[158] Раухенштайнер М. Указ. праця. — С. 32, 33.

[159] УЦР... — Т. ІІ. — С. 187, 188.

[160] Вернадский В. И. Дневники 1917—1921.: у 2 т. — Т. 1. — К.: Наукова думка, 1994. — С. 54, 61, 64, 65 та ін.

[161] Ліб П. Придушення повстанського руху — стратегічна дилема. Німецька окупація України 1918 року // Окупація України 1918 року. Історичний контекст-стан дослідження — економічні та соціальні наслідки / упоряд.: Вольфрам Дорнік, Стефан Карнер. — Чернівці, 2009. — С. 114, 125.

[162] Див.: Дорнік В. Указ. праця. — С. 129, 130, 132.

[163] Ліб П. Указ. праця. — С. 138.

[164] Там само. — С. 110.

[165] Коваль В. В. Указ. праця. — С. 13, 14.

[166] Коваль В. В. Указ. праця. — С. 159, 183, 184, 200, 214 та ін.

[167] Благовісний С. Г. Указ. праця. — С. 13.

[168] УЦР... — Т. ІІ. — С. 215.

[169] Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне: биогр. энцикл. словарь. — М., 2003. — С. 702—703.

[170] Див. зокрема протоколи її засідань від 9, 12—13 березня. — УЦР... — Т. ІІ. — С. 190, 195—197, 213.

[171] УЦР... — Т. ІІ. — С. 261, 269, 270. 20 квітня М. Мороз доповів на засіданні МР про те, що вибори відбулися також у Волинській, Катеринославській, Подільській, Херсонській виборчих округах, але не відбулися в округах Богучарській, Валуйській, Одеській, Острозькій, Путивльській, Таврійській, Харківській. (Див.: Там само. — С. 294.)

[172] Там само. — С. 271.

[173] Старко Г. Документи українських архівів про окупацію України військами Центральних держав в 1918 році // Окупація України 1918 року... — С. 148.

[174] УЦР... — Т. ІІ. — С. 273.

[175] Україна: хроніка ХХ ст. — С. 86—87.

[176] УЦР... — Т. ІІ. — С. 288.

[177] Україна: хроніка ХХ ст. — С. 168.

[178] УЦР... — Т. ІІ. — С. 313.

[179] УЦР... — Т. ІІ. — С. 326.

[180] Мицик Ю., Бажан О., Власов В. Указ. праця. — С. 353.

[181] Єфремова Н. В. Розвиток конституційного законодавства в Україні (1917—1920): дис. канд. юрид. наук / Одес. нац. юрид. академія. — О., 2002. — 20 с. — С. 7, 8, 12.

[182] Стецюк Н. В. Конституціоналізм в українській політичній та правовій думці (середина XIX ст. — кінець 80-х років XX ст.): дис. канд. юрид. наук / Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. — Л., 2003. — 20 c. — С. 11, 12.

[183] Подковенко Т. О. Становлення системи законодавства України в 1917—1920 роках (Українська Центральна Рада, Гетьманат П. Скоропадського, Директорія УНР): дис. канд. юрид. наук / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2004. — 21 с. — С. 10, 11, 17.

[184] Гай-Нижник П. П. Указ. праця. — С. 24.

[185] УЦР... — Т. ІІ. — С. 315, 316.

[186] Там само. — С. 318—320.

[187] УЦР... — Т. ІІ. — С. 317—324.

[188] Словарь української мови / упорядк. з дод. власного матеріалу Борис Грінченко: у 4 т. — Т. I. А—Ж. — К.: Наукова думка, 1996. — 495 с. — С. 221.

[189] Бойко О. Формування території... — С. 3.

[190] УЦР... — Т. ІІ. — С. 326—330.

Cпроба Павла Скоропадського

Частина І

Вступна заувага

Прочитавши першу частину «Таємниця Михайла Грушевського», ми з вами з’ясували, що насправді було реальним змістом так званих «національно-визвольних змагань» та «Українська революція» 1917—1918 рр. Яких у поточній реальності 1917—1918 рр. не було і бути не могло.

Відтепер ви знаєте відповіді на такі «прості питання»:

— якою була так звана «Україна» перед першою російською та австрійською окупацією 1772 р.?

— скільки «українських народів» існувало в 1917 р.?

— якою зробили «Україну» під час російської окупації?

— якою зробили «Україну» під час австрійської окупації?

— з яким доробком — політичним та інтелектуальним — зустріли лютий 1917 р. національні політики?

Відтепер вам відомі:

— причини, які прирекли на загибель Російські імперію та Республіку;

— що приховують терміни «Українська революція» та «Національно-визвольні змагання», які замінили так само антинауковий термін «Велика Жовтнева соціалістична революція»;

— обставини, які детермінують фальсифікації «офіційної» історичної «науки» офіційної історичної науки;

— реальні політичні впливи російських та українських «вільних мулярів», зокрема двох антагоністів — Михайла Грушевського та Олександра Керенського;

— факти антидержавницької діяльності агентів іноземного впливу і державних зрадників, зокрема Володимира Винниченка та його «війни» проти Грушевського та її вплив (але не тільки її) на трансформаційні процеси в Російській державі в 1917 р.;

— доктринальні погляди провідних діячів Української Центральної Ради та особисто її голови в царині державного переустрою Росії;

— обставини народження Української Центральної Ради, джерела її фінансування, війни її керівництва з Тимчасовим урядом, які були стуттєвим фактором кривавої громадянської війни на території південно-західних губерній Російської держави.

Відтепер для вас зрозуміло, що ніякої «України» до серпня 1917 р. у політико-правовому сенсі не існувало, і сам цей термін у цьому та адміністративному сенсі можна вживати виключно від серпня 1917 р.

Відтепер для вас також зрозуміло, що ІІІ Універсал УЦР нею ніколи не розглядався і не ухвалювався і об’єктивно був не чим іншим, як оголошенням громадянської війни, а наступний, IV Універсал став останнім кроком до могили