Читати книгу - "Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т."

(Підрозділ 4 розділу XX доповнено пунктом згідно із Законом України № 3320-VI від 12.05.2011 — зміна діє до 31 грудня 2011 року; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011 — застосовується при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу)

24. До складу витрат платника податку включаються суми коштів, внесені платниками податку на рахунки учасників фондів банківського управління або за договорами пенсійних вкладів, відкритих відповідно до закону, що регулює питання створення та функціонування фондів банківського управління, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків доходу такого платника податку за звітний період.

(Підрозділ 4 розділу XX доповнено пунктом 24 згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011 — застосовується при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III цього Кодексу)

25. Витрати на сплату процентів, які відповідали вимогам підпункту 5.5.1 пункту 5.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями підпункту 5.5.2 цього пункту до дати набрання чинності розділом III цього Кодексу, підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із урахуванням обмежень, передбачених статтею 141 цього Кодексу.

Сума перевищення авансового внеску з податку на прибуток підприємств, попередньо сплаченого платником до дати набрання чинності розділом III цього Кодексу у зв’язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», над сумою податкових зобов’язань з цього податку такого платника, що утворилася станом на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, враховується в майбутніх податкових періодах відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу.

(Підрозділ 4 розділу XX доповнено пунктом 25 згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011 — застосовується при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III цього Кодексу)

26. Балансова вартість товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі — запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції станом на кінець звітного податкового періоду, що передував даті набрання чинності розділом III цього Кодексу, визнається витратами в порядку, передбаченому розділом III цього Кодексу.

(Підрозділ 4 розділу XX доповнено пунктом 26 згідно із Законом України № 3609-У від 07.07.2011 — застосовується при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III цього Кодексу)

Набуття чинності Податковим кодексом України передбачає необхідність у здійсненні належного комплексу юридично-технічних дій, пов’язаних із забезпеченням реалізації його положень у контексті правового регулювання податкових відносин, які виникли до набуття ним юридичної сили. З іншого боку, окремі норми Податкового кодексу передбачають доцільність поетапного та гнучкого підходу до процесу введення їх у дію з метою дотримання балансу інтересів держави та платників податків. З урахуванням викладеного і було розроблено норми підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення», який визначає особливості справляння податку на прибуток підприємств.

Пункт 1 підрозділу 4 розділу XX встановлює загальне правило, що передбачає застосування положень щодо податку на прибуток підприємств, об’єднаних у розділі III Податкового кодексу, під час розрахунків із бюджетом лише стосовно доходів і витрат, що отримані та проведені з 01.04.2011 р. Звідси відповідні норми ПК України стають нормативними орієнтирами для учасників податкових відносин із приводу сплати податку на прибуток підприємств лише стосовно доходів і витрат, які отримані ними та проведені після 01.04.2011 р. Такий підхід законодавця обумовлений змістом ст. 57 Конституції України, яка встановлює заборону на зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі, що є загальновизнаним принципом права.

У цьому самому пункті передбачається і те, що методика обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що публікується до 1 квітня 2011 року та набуває чинності з 1 січня 2013 року. Посилання на згаданий Закон обумовлено необхідністю розмежування повноважень із затверджень відповідних порядків між Міністерством фінансів України та Національним банком України. На виконання вимог ПК України Міністерством фінансів України наказом від 25.01.11 р. затверджено Положення бухгалтерського обліку «Податкові різниці», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про податкові різниці та її розкриття у фінансовій звітності.

Згідно із Законом від 07.07.11 р. № 3609-VI до чинної редакції п. 1 підрозділу 4 розділу XX ПК України було додано три нові абзаци, якими запроваджено порядок обліку авансів, товарів та інших активів, що обліковуються на балансі станом на 01.04.2011 р., та операції з якими здійснюються після 01.04.2011 р. Такі зміни, зокрема, дали можливість включати до витрат продавця видатки, що формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), аванс за які було отримано до 01.04.2011 р., а також коректувати доходи / видатки при поверненні авансів, отриманих / перерахованих до 01.04.2011 р.

У п. 152.9 ПК України зазначено, що в загальному випадку використовуються такі податкові періоди: квартал, півріччя, три квартали, рік. Проте розділ III ПК України набрав чинності лише з 01.04.2011 р. З урахуванням викладеного, як виняток у 2011 р., законодавець передбачив, що платники податку на прибуток підприємств складають декларацію з податку на прибуток наростаючим підсумком та подають за такі звітні податкові періоди: II квартал, II і III квартали та ІІ-IV квартали 2011 р. Відповідні положення закріплені у п. 2 підрозділу 4 розділу XX.

Пункт 150.1 ст. 150 ПК України, присвячений порядку врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів, не може бути застосований для регулювання аналогічних податкових правовідносин до 01.02.2011 р., оскільки положення розділу III ПК України набувають чинності лише з 01.04.2011 р. З метою уникнення невизначеності податкового законодавства законодавець у п. 3 підрозділу 4 розділу XX ПК України визначив порядок урахування від’ємного значення об’єкта оподаткування, отриманого за підсумками першого кварталу 2011 р. шляхом встановлення обов’язку його врахування у витратах наступних календарних кварталів 2011 р. аж до повного погашення