Читати книгу - "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"

- Мені все гранично ясно - прошипів член, ха-ха, кореспондент. - Ви, адептко,  хоч і вважається в столиці зразком стилю, світського життя цурається, як і ваш чоловік. А широкій громадськості цікаво знати про вас більше. Щоб два рази не вставати, тобто не записуватись на прийом ще раз. розвійте сумніви громадськості. Ходять чутки, що ви нібито підтримуєте новомодний рух за рівні права жінок і чоловіків. - проторохтів Валеріан в надії вивідати для Вісника хоча б щось. 

Ага, щаззз.

- Яка нісенітниця, адепте. Я противниця рівних прав чоловіків та жінок. І ніколи не дозволю своєму чоловікові народжувати. Ні-ко-ли!

Адепт скис. Явно відчув, що його обвели навколо пальця, але не розумів, у чому.

- Можливість отримати від вас інтерв'ю про віяння у сучасній моді ми, сподіваюся, не категорично відкидаємо?

- Адепте, вам жити набридло чи до батечка захотілося, що ви при мені чіпляєтесь до моєї дружини з непристойними пропозиціями? - ласкаво спитав Змій,  відправляючи стос тарілок в столовську мийку одним вигином лівої брови.

- Образити художника може кожен. -  з сумною гордістю поскаржився мені Валеріан.

- Це художника кожний, а тебе навіть я. Чмоня, проведи шановного чл… пана кореспондента на лекцію. А пан ректор сам дійде.

Нарешті двері за Валеріаном зачинилися, і пан ректор наклав полог тиші на свій кабінет.

І тільки після цього дістав з кишень банного халата два кришталевих слоїки з прозорою рідиною всередині кожного. Якщо хочете знати, обидві рідини не мали ні запаху, ні навіть присмаку будь-чого. 

І кожен би подумав, що це аква дистилята. Тобто дистильована лабораторна вода. 

А от де чий слоїк кожен би одразу розрізнив. Один був з рожевою пробкою у формі сердечка, а другий з простою кристалічної форми, такою ж прозорою, які сам слоїк.

Ну що вгадали? Мва-ха-ха!

То ми спеціально так помінялися з паном ректором, щоб заплутати шпигунів.

А в лабораторії залишили ідентичні натуральним флакони з водою. Щоб дві кобри-близнючки, які недавно влаштувалися прибиральницями , замаскувавши зовнішність і підробивши документи, щоб ті сестрички подумали, ніби нарешті  напали на слід еліксирів парності й непарності.

Хе-хе. Нехай призволяються і напувають інших. Адже там дисклеймер на кожній. Використовувати на власний розсуд! Засіб для бородавок і Засіб для очищення шлунку.

І це щира правда. Бо експеримент є експеримент, навіть якщо він слідчий і проводить його поліція. Пан сержант ми повинен побачити й зафіксувати в протоколі, хто скористається вкраденим.

А на лабораторному столі й правда комісія побачила воду і розсипаний чай. Що особисто мене розлютило і налаштувало проти крадіїв найсильніше. Чай мені прислали далекі родичі з нагоди весілля. І я більше такого не отримаю ще рік, якщо звісно не одружуся вдруге раніше.

Не забуду, не прощу. Ненавиджу змій!

Я обійняла чоловіка за плечі, щоб відчути підтрмку й заспокоїтись в його теплих обіймах.

А що вдієш, ця парність , проти неї немає методів, крім знищення. Ми кохали одне одного, як ніхто до нас і після нас. І знали, що наші почуття приречені.

Так от, я обійняла Змія, він посадив мене на коліна, зарившись носом у моє волосся, і тяжко зітхнув.

Так переживає, наче я вбити його наміряюся. А не позбавити залежності, що заважає моєму ректорові бути самодостатньою істотою.

Я теж гірко зітхнула, бо й у мене боляче стискалося серце. Але ж це пройде, коли парність зникне - всі оті серцебиття, запаморочення й відчуття неможливості дихати, коли пари немає поруч?

На мене накотила уже звична за цей місяць паніка. Просто від думки про невідворотне - як парність зникає. І я знову залишаюся одна - нещасна і нікому не потрібна жабка, позбавлена всього, крім титулу принцеси, родових володінь, сильної магії, чотирьох золотих запасів імперії й інтелекту, рівного якому всесвіт не бачив. 

І як мені холодно і страшно в цьому непривітному світі, де всі тільки й мріють мене використати або занапастити. І ніхто-ніхто не любить.

Щоб припинити панічну атаку, показала Змієві магфото з місця злочину. 

На ньому були добре видні лабораторний стіл, витяжна шафа і три постаті. На передньому плані - пана колишня декан, з якої від збудження злетіло маскування зовнішності, збоку від неї - панна Кімора, що не втратила присутності духу й мала вигляд звичайної селянки, яка найнялася прибиральницею в Академію на період, коли польові роботи не проводяться. А коли вони проводяться, то у нас канікули - отак вдало вийшло. 

Так от, дві сестри, замасковані під селянок-прибиральниць,  стояли біля столу, кожна вхопила по флакону і свердлила іншу ненависним поглядом. А з протилежного краю магфото, трохи осторонь стояла адептка Фіолента  з блокнотом та олівцем у руках, нібито щось записує. Мізансцена виглядала дуже художньо, на мій погляд. Ніби актори, що зображували злодіїв, позували для картини про злочин.

Тепер залишалося чекати, де саме вигулькнуть наслідки. І перевірити всіх, у кого раптом з’явилися бородавки або стійкий блювотний рефлекс, на залишки магії в крові. І тільки потім передати їх в руки поліції. Нехай далі вже пан сержант виясняє - жертви вони чи зловмисники.

Пошук тих, хто знаходився під бородавковими або шлунковими чарами - це було завдання для Чмоні. 

А нам зі Змієм належало випробувати власні засоби.

Контрольною групою вважатимемо Валеріана, якого я ненавиджу, і  пажа, що сидить у мене в печінках, навіть коли чекає за дверима дозволу зайти.

Але чесні науковці спочатку все перевіряють на мухах-дрозофілах, потім на білих мишах, потім на собі. 

Бо на кожному етапі може підстерігати небезпека.

І тільки коли все пройде ідеально, можна почати тестування на людях. Адепт Валеріан отримає дистильовану воду, а паж - засіб для парності. І у нас є антидот.  Бо паж - людина. А людям парність не притаманна. Якось вони без неї чудово обходяться. От і я обійдуся.