Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер 📚 - Українською

Читати книгу - "Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Малюк на мільйон" автора Тая Смоленська, Ая Кучер. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 77 78 79 ... 96
Перейти на сторінку:
Глава 33

— Що робиш? — чую за спиною голос Даміра і встаю з колін. Обтрушую одяг і повертаюся до нього. 

Він дивиться на мене з несхваленням у погляді. Йому явно не сподобалося те, що я в кухні по підлозі повзаю.

— Міккі шукаю, — важко зітхаю.

Дивлюся на свого чоловіка й погляд відірвати не можу. У темно-синьому костюмі та білій сорочці він має неймовірно гарний вигляд. У руках — шкіряний портфель. Він навіть не снідав, одразу в офіс зібрався, судячи з усього.

Через невелику відпустку в нього накопичилася купа справ, тому весь тиждень його майже немає вдома, а я шалено сумую за ним, намагаюся зайняти себе хоч чимось, щоб час швидше минав.

— Міккі? — Дамір хмуриться, намагаючись зрозуміти, хто в нас Міккі.

— Кошеня. Ну, якого ти знайшов у будинку моєї бабусі. Пам’ятаєш? Ми ж його забрали. Я погодувати його хотіла, а його ніде немає, — пояснюю, кивком на мисочку з кормом у кутку вказую.

— А, він, найімовірніше, в будиночку охорони. Часто там вештається, бо хлопці його підгодовують.

Мої очі розширюються від подиву. Не думала, що Алієв у курсі того, де проводить час моє кошеня.

— Коли зголодніє, прибіжить, не хвилюйся, Ель.

Із сумнівом дивлюся на мисочку, раптом його годують чимось забороненим?

— Ти сьогодні в обід вільний? — змінюю тему, згадуючи про важливе.

— У мене сьогодні зустріч важлива. Ти хотіла разом пообідати? Давай на вечерю кудись зганяємо, — пропонує він.

— Ні, — хитаю головою, настрій якось враз падає. — Просто… — відводжу погляд убік, чомусь сміливість враз втрачаю. — Просто в мене сьогодні планове УЗД, я думала, ми могли б разом піти.

Погляд Даміра пом’якшується, він тре перенісся, а я стою навпроти нього й ледь не плачу. Я про УЗД тільки сьогодні вранці згадала, коли на телефоні нагадування спрацювало. І мені так хотілося хоч раз піти туди із чоловіком, як інші дівчата, разом почути биття серця нашого малятка, розділити цю зворушливу мить, почуватися впевненою поруч із коханим чоловіком, а тепер знову буду сама.

Зітхаю.

— Ну, гаразд, я тобі тоді знімок потім покажу, — знизую плечима, намагаюся приховати той факт, що шалено засмутилася. Але сама винувата, потрібно було заздалегідь попередити Алієва. Адже він зайнята людина.

Дамір дістає з кишені телефон, не відриваючи від мене погляду, когось набирає.

— Дмитре, у мене сьогодні на дванадцяту запланована зустріч із «КапіталГроуп», перенеси її на завтра і звільни мені час з одинадцятої до третьої дня. Так, я в курсі, як довго ми домагалися зустрічі з ними, але в мене виникли важливіші справи. Роби, як я сказав, — вимовляє різко і відключається. Уже більш м’яким голосом до мене звертається:

— Я тоді за тобою заїду й поїдемо разом, домовилися?

— Даміре… це ж… ти не повинен був через мене ризикувати роботою, — кажу, а сама шалено радію тому факту, що Алієв скасував важливі зустрічі заради нас. Не вдається приховати усмішку, губи розтягуються.

— Немає нічого важливішого за тебе й нашу дитину, кошеня.

Я роблю крок назустріч йому, підіймаюся навшпиньки, торкаюся своїми губами його.

— Дякую, а тепер іди на роботу, інакше запізнишся.

— Я для цього і став керівником, Еліно, щоб приходити в офіс, коли мені заманеться, і ніхто не зміг би дорікнути мені в цьому, — усміхається мій чоловік. Ловить мій поцілунок і перетворює його на справжній дорослий і палючий. — Усе, я втік, поки не потягнув тебе в нашу спальню.

Він відсторонюється від мене й залишає кухню. Я все ще відчуваю його смак на своїх губах. Радію, немов дитина новорічному подарунку. І з нетерпінням чекаю, коли він заїде за мною, щоб разом у клініку приїхати.

Підіймаюся в нашу спальню. Нашу… Того дня, коли з відпустки повернулися, Дамір наказав усі мої речі в його спальню перенести. Більше не дозволив мені спати в окремій кімнаті. Скільки я цього моменту чекала й тепер не віриться, що це і справді відбувається.

Час тягнеться шалено довго, але ось нарешті біля воріт завмирає машина і я поспішаю спуститися вниз. Усе ще не вірю, що все, що відбувається, не сон. Усе занадто ідеально, з-за кожного рогу чекаю підступу, але нічого не відбувається. Дамір так само ніжний і турботливий, моє життя тепер спокійне, без гойдалок.

— Привіт, — сідаю на переднє сидіння, оскільки за кермом Дамір, а не його водій.

— Готова?

Киваю, і Дамір виїжджає на дорогу. Якийсь час їдемо мовчки, потім чоловік раптово запитує:

— У нас же донька буде, так? Я пам’ятаю, ти мені говорила, що це дівчинка. Ну, коли я ще не знав про те, що дитина моя.

Таке відчуття, що він боїться запитати про це. Тому що найімовірніше пам’ятає так само яскраво, як і я, свою реакцію на новину, що в мене дівчинка буде. А тепер шкодує про сказане. Адже він сказав, що йому байдуже хлопчик це чи дівчинка. Тому жодного разу й не заводив до цього розмови про те, якої статі дитина.

— Так, дівчинка, — ніжно торкаюся свого кругленького животика. Кілька днів тому я вперше відчула ворушіння, хоча спочатку не зрозуміла, що саме це. Алієву ввечері розповіла про це і він дуже засмутився, що не був зі мною поруч у цей момент.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 77 78 79 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер"