Читати книгу - "Дикі в Академії, Анна Лященко"

Ердан

Друзі зранку вирушили на заняття, і Діган пішов разом із ними, мабуть, із ректором хоче поспілкуватися.

А ми з Ксі залишилися у резиденції. Нам треба поговорити, але я не знаю, з чого почати. Зрештою, наважуюсь і кажу те, що вже давно збирався сказати:

- Ксі, пробач мені.

- За що, Ердан?

- Коли ми тільки познайомилися, я таким дурнем був, поводився як розпещений хлопчик. Мені так соромно.

Ксі посміхається. А мене справді у вузол скручує, коли я згадую перші дні нашого знайомства.

- Пробачиш? - Я заглядаю коханій у вічі, боячись побачити там зневагу та біль.

- А ти більше не будеш? Обіцяєш?

- Обіцяю! Я більше не бууудууу… - Поскуляю я. Ксі сміється, а мені її сміх, як бальзам на рану.

- Ну гаразд, тоді прощаю!

Я обіймаю дружину і вже подумую, а чи не скористатися з того, що в резиденції крім нас нікого немає, але якийсь шум з боку головного навчального корпусу мене насторожує. Я скоріше відчув, ніж почув, що мої друзі в небезпеці.

- Ксі, не виходь з дому! - На ходу кидаю дружині і, недовго думаючи, вистрибую у вікно, обертаючись у стрибку.

За лічені секунди долітаю до площі перед головним входом у корпус. Те, що я там побачив, це явно не тренувальний бій! Зграя малоліток, кілька десятків, накинулася на моїх друзів! Причому намагаються завдати якомога більше збитків, тоді як наші на чолі з Діганом тільки захищаються! І намагаються прикрити своїх жінок.

Оцінюю ситуацію, якщо я зараз на повному серйозному втручуся, від цієї зграї степових ящірок залишиться тільки жменька попелу. Судячи з поведінки Дігана, у наші плани не входить убити півсотні першокурсників, отже, мені треба лише нагнати страху, а це я вмію!

Використовую найпростіший прийом: з гучним свистом пікірую між протиборчими сторонами, відкидаючи нападаючих повітряною хвилею. Друзі знають цей маневр, тому вчасно групуються, а малоліток змітає потоком повітря, ніби личинок язиком злизало. Зважаючи на крики, мало хто з цих балбесів зміг вчасно зреагувати, а отже, на сьогодні лікарському факультету забезпечено посібники для практичних занять.

І, між іншим, я нікого навіть пазурцем не зачепив! Так, лише трохи хвилю підняв. Приземляюсь і відразу ж обертаюся, друзі та наставник роблять те саме. А ось і служба безпеки Академії наспіла! Та й ректор, власною персоною, сподіваюся, він все бачив і претензій до нас не буде.

- Ердан, молодець! Чисто спрацював, нікого не зачепив. - Хвалить мене Діган. - І ви теж добре трималися! Ніхто не постраждав?

- Хто-небудь мені пояснить, що в моїй Академії відбувається? – Гарчить,  майже вчасно з'явившийся ректор.

- Судячи з усього, Ріку, у тебе тут бунт. – Спокійно пояснює йому Діган. – Підозрюю, що це все – незадоволені відрахуванням Темро.

- Підозрюєш?? Майже півсотні першокурсників вирушать у лазарет, а ніхто не знає через що сир-бор?!!

- Ріку, ти ж все бачив сам. Мої йшли на заняття, як і належить за правилами Академії - пішки, коли ці на них накинулися, причому всі були в обороті!

- Ну, бачив... - Неохоче погоджується ректор.

– А я бачив золотого дракона, який порушив правила поведінки на території Академії! І, невдало приземлившись, покалічив півсотні студентів! – Встряє один із дорослих чоловіків у формі служби безпеки.

- Хм... А я, схоже, бачу колишнього заступника начальника служби безпеки Академії, який не зупинив оборот півсотні першокурсників і допустив напад на наших студентів з Диких Земель! Ви хоч розумієте, якіми наслідками для відносин між нашими державами це загрожує, якщо наші гості дадуть хід цьому інциденту??

- Вибачте мені, ректор! Я, мабуть, все не так зрозумів!

- Саме так. А зараз займіться справою. Перепишіть усіх, хто брав участь у нападі, виявіть призвідників і відправте всіх постраждалих до лазарету.

- Може, спочатку постраждалих у лазарет?

- Ні, саме в тому порядку, що я озвучив! І жодної самодіяльності! - Ректор закінчив віддавати розпорядження підлеглим і повернувся до Дігана. – Твої нехай із резиденції не виходять, доки не розберемося. Якщо це група підтримки Темро, то це півбіди. А от якщо планувався напад на принца, сам розумієш, може й продовження бути.

Ми повертаємось до резиденції, а Діган йде з ректором. І мене відвідує думка: може нам усім краще екстерном іспити скласти? Ну, ось точно для Академії так буде краще. Як мінімум - безпечніше...