Читати книгу - "Випадковий наречений, Аніта Русанова"

- Дружина його старшого брата Сергія. - Сказала Яна, посміхаючись.

- А ще, наша одногрупниця. - Подала голос я.

- Одногрупниця? Не пригадую, щоб в нашій групі вчилась Левицька.

- А Яну Артеменко пам'ятаєш? - Запитала я Іру.

- Звісно! Хороша дівчинка. Шкода, що доля нас розвела, ми б могли стати справжніми подружками. - Сказала Іра.

- Значить доля нам дарує шанс на дружбу. - Сказала Яна, дивлячись на Іру, яка нічого не розуміє.

-  Яна? Артеменко? - Дивуючись, запитала Іра.

- Вона сама. - Сказала Яна, вже сміючись. 

- Янка! Боже! Я така рада! Ти так змінилась, я не впізнала тебе. - Сказала Іра, кидаючись в обійми Яни. - А ти, знала і мовчала? - Кинула на мене злісний погляд Іра. 

- Це була моя ідея. - Сказала Яна. - Хотіла зробити тобі сюрприз. 

- О! Це вам вдалось. - Вже сміючись, сказала Іра, і знову обійняла Яну.

- Ну що дівчатка, нас чекають пригоди. Ір, Яна вперше в Лос-Анджелесі, треба провести екскурсію.

- Чудово! Але спершу закинемо валізу в готель. - Сказала Іра, поглядаючи на валізу.

- Тоді поїхали. На нас чекає насичений день. - Сказала я, рушаючи до таксі.  

- Не можу повірити. Наша трійка знову в повному складі. - Сказала Іра.

- Сподіваюсь, тепер ми не загубимось. - Мовила Яна, сідаючи в таксі. Я теж на це сподіваюсь. Не дарма ж доля нас звела знову.