Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

Нашвидкуруч розчесавши волосся, заплівши його у косу і я помчалася до свого кабінету.

Дійшовши до дверей кабінету, на мене там вже чекав Лайон.

– Дракон вже всередині. Мені піти з вами? 

– Ні, з цим я хочу справитися сама.

Зайшовши всередину кабінету, де на мене вже чекав Дикий, я мовчки пройшла до столу і сіла у крісло.

– Сідай – вказала на стілець навпроти –  мені треба з тобою дещо обговорити.

Дикий насторожено присів на стілець і з помітною панікою зиркнув на мене спідлоба. Що з ним таке? Він якийсь… наляканий?

– З тобою усе добре? 

– Так, пані – швидко проговорив Дикий.

Та що з ним? Ми ж начебто поладили, чи ні? Добре, з цим розберемося в процесі, а зараз перейдімо до головного. Складую руки на стіл у формі будиночка і звертаюся до дракона:

– Отож, поговоримо про те, чому я тебе взагалі сюди покликала. – Дракон напружився ще більше, як тятива на луці під час пострілу – Діло у тім, що я тебе купила для того, щоб… ти мені з дечим допоміг. Тому я хочу запропонувати тобі угоду.

Дикий у подиві підняв на мене погляд.

– Угоду? – трохи насторожено запитує.

– Так. Ця угода може бути вигідна як і мені, так і тобі. Ніхто з нас, не залишиться в програші.

– Ви про що? Що саме ви хочете, щоб я зробив?

– Я поясню все стисло, але головна суть, що мені від тебе потрібно думаю буде зрозуміла. – мої долоні почали пітніти від хвилювання – Мій вітчим… хоче видати мене заміж, але… скажімо так… я з ним не зовсім згодна. Я не хочу одруження і не хочу виходити, за того чоловіка якого він мені запропонував.

– Він вам не подобається? – запитує Дикий з якоюсь дивною інтонацією, щось на типу інтересу і ревнощів…

– Можна й так сказати – ну не скажу ж я йому справжню причину по якій намагаюся здихатися того старого пердуна нареченого, якому мене так люб'язно продали, як породисту кобилу на розведення.

– Але в такому випадку, чим саме на вашу думку я міг би вам допомогти?

– Я хочу, щоб ти прикинувся моїм нареченим, чи чоловіком з яким я вже начебто одружилася – від моєї пропозиції в дракона ледве щелепа не відпала, тому я вирішила трохи зменшити градус – або в якості охоронця. Все що мені потрібно, це щоб у батька не вийшло видати мене заміж, а натомість ти можеш попросити в мене все що захочеш. Я навіть можу тебе звільнити і дати тобі будинок, де ти побажаєш. І зробити так, що тебе більше ніхто не посміє зробити рабом. Ну або ти можеш запропонувати щось інше. Що тебе цікавить найбільше?

– Ви зараз це серйозно кажете? – запитав Дикий стуляючи губи у щільну смужку.

– Цілком. Якби я мала інші варіанти, то неодмінно б ними скористалася.

– Ви не передумаєте, навіть якщо я захочу зіграти роль вашого чоловіка? – в його питанні я відчула залізний виклик, який випробував мене на міцність.

– Не передумаю. – в його очах я помітила як запалав вогонь – В крайньому випадку, вирішувати тобі. Якщо ти не погодишся, я тебе зрозумію і не стану наполягати. Ти так само зможеш піти звідси в якості вільної особи, тримати тебе силою я не буду. А я спробую знайти когось іншого.

На останній моїй фразі, драконові очі спалахнули ще більше і в цьому вогні ясно було видно палаючі ревнощі.

– Я згоден. – твердо кинув у відповідь Дикий.

Щось всередині мене затріпотіло, від того як він настільки легко погодився. 

– Тоді складемо документ і підпишемо його в знак співпраці. До речі, ти вже вирішив, що ти хочеш натомість?

– Мені нічого від вас не треба, все що мені треба було, я вже отримав.

– Тоді давай обговоримо, ким саме ти будеш мені приходитися.

– Чоловіком – рішуче кинув Дикий, так що, і дійсно можна було повірити що, він і справді мій чоловік.

– Добре, тоді я зараз усе запишу.

Я дістала лист з шухляди столу, вмочивши ручку в чорнило почала писати:

“Документ між Маргаритою Де Блод і Диким.

Я Маргарита Де Блод, погоджуюся на те, щоб Дикий став моїм чоловіком, допоки того вимагатиме ситуація у його присутності. Також Дикий, погоджується на те, щоб я Маргарита Де Блод, стала його дружиною, допоки того вимагатиме ситуація у його присутності. 

У випадку розриву угоди, від непередбачуваної ситуації, ніхто зі сторін не вважатиметься винним, навіть у смерті з однієї з двох осіб.

Підпис: Маргарита Де Бдлод.”

Я простягаю лист драконові.

– Ось прочитай і скажи, чи тебе все влаштовує і постав свій підпис.

Дикий взяв до рук документ і швидко пробіг змістом.

– Мене все влаштовує.

Дракон бере до рук ручку, й ставить підпис:

“Підпис: Дикий.”

Я кладу документ до шухляди і замикаю її на ключ.

– Оу, ледве не забула. Якщо ти будеш грати роль мого чоловіка, то тобі слід зняти нашийник.

– Добре – погоджується Дикий.

Я підводжуся з крісла і одразу за мною Дикий, підійшовши ближче щоб зняти нашийник. Я тільки зараз помічаю, настільки дракон був вищий за мене, на цілу голову. Його погляд був спрямований згори вниз, прямо на мене. А зіниці знову розширилися, затоплюючи майже всю райдужку залишаючи одне золоте кільце навколо чорної безодні. Доторкнувшись пальчиками до шиї дракона, щоб зняти нашийник, його дихання почастішало і стало більш рваним. Здавалося, він навіть більше підставив свою шию під мої дотики, щоб отримати їх набагато більше.

Знявши нашийник, я поклала його на стіл. 

– До речі, я хотіла ще дещо в тебе запитати.

– Так.. – промовив глибоким, хриплим голосом від якого миттєво біжать мурашки.

– Вчора… коли… коли ти мене вкусив, на тому місці в мене з'явилося татуювання. – дракон знову напружився, а його зіниці знову стали вертикальними як у кішки – Скажи, ти знаєш що то за татуювання і звідки воно в мене взялося?