Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Скоґландія 📚 - Українською

Читати книгу - "Скоґландія"

228
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Скоґландія" автора Кірстен Бойє. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 77 78 79 ... 112
Перейти на сторінку:

Уваги на неї не звернули навіть Малена з Йоасом.

— Підслухала його один раз, підслухає й другий, — промовила Нагіра тоном, що не терпів заперечень. — Вона може перешукати папери, всілякі записи і знайти якусь підказку чи натяк. Уночі. А якщо її спіймають на гарячому, то, про мене, нехай скаже, що вона сновида. Він нічого їй не зробить! А якщо вистачить спритності, то може навіть спробувати випитати в нього.

Тілокі зловтішно засміявся.

— А чом би й ні? — роздратовано кинула Нагіра. — Адже сама казала, який він став сентиментальний, коли побачив її. А коли вона повернеться до нього — брудна, голодна, невиспана, коли розкаже, як лише завдяки хитрощам пощастило втекти від бунтарів, як увесь цей час перебивалася — без сну, без їжі, поки дісталася до нього… Чи не здається вам, що тоді навіть отой великорозумний Больштрем повірить, якою ненавистю до своїх жорстоких викрадачів вона палає?!

— Цього, мабуть, буде замало, — озвався Тілокі. — Про те, де тримають короля, вони їй однаково не скажуть.

— Ти молодий, Тілокі, — заперечила Нагіра. — Ти ще не знаєш людей. — Вона замислено кивнула головою. — Уявляєте, як вони всі зрадіють, коли знов матимуть принцесу й у неділю вона вийде разом з Норліном на балкон! І на очах у всього народу підтримає його! А в тому, що тепер Ярвен робитиме це від усієї душі, годі й сумніватися, адже вона й сама постраждала від ворогів віце-короля! Його вороги — тепер і її вороги! — Вона засміялась. — І коли Ярвен про щось у нього спитає, то це виглядатиме цілком природно, — додала Нагіра. — Хто зазнав того, чого зазнала вона, неодмінно спитав би, і якщо вона зробить це досить розумно…

Ярвен відчула, як усередині в неї наростає страх — наче хвиля, що ось-ось накриє її з головою. Повертатися вона не хотіла, не хотіла повертатися сама. Нізащо.

— Я теж гадаю, що це, мабуть, якось можна було б вивідати! — промовила вона. Голос у неї мало не зривався, їй і самій він здавався аж надто збудженим, хрипким і чужим. — Адже в Естерлінді людей не багато, отож можна було б, мабуть, уночі… — І завагалась. Ні, вона робить таки щось не те; Малена запевне боїться не менше, ніж вона, Ярвен. Але їй було вже байдуже. Байдужісінько. — Та, може, нехай краще піде все ж таки… Малена? Вона ліпше знає той маєток і, безперечно, багато швидше…

— Пусте! — різко кинула Нагіра. — Тією, хто піде, будеш ти! Якщо він кому-небудь і відкриє свою таємницю, то найшвидше тобі.

Ярвен злякано закрутила головою й вигукнула:

— Але ж Малені він теж повірить! Малена теж може сказати, що бунтарі схопили її й тримали в полоні! Навіть відтяли їй коси! Вона може сказати, нібито її катували, — адже це все одно, якби про те саме розповіла я. І тому тепер вона, мовляв, зненавиділа бунтарів! Але Естерлінд вона знає краще, вона взагалі все знає краще, і шпигун з неї вийде куди кращий, ніж я!

Нагіра, примруживши очі, поглянула на Ярвен і промурмотіла:

— Таки й справді. Вона про це нічого не знає.

Потому підвелася, ступила кілька кроків на середину галявини й, не обертаючись, стала. Синьо-чорне небо над деревами розітнула перша блискавка, порив вітру гойднув крони.

— Хто їй пояснить? — спитала Нагіра через плече. — Чи не гадаєте, що вже пора? Чому краще від неї ніхто не випитає в Норліна його таємницю? Чому, коли вона знову з’явиться в Естерлінді, на очах у нього виступлять сльози — сльози розчулення, сльози щастя?

Ніхто не озивався. Лише гучно, мов удар у литаври, гуркнув грім і покотився, завмираючи, вдалину.

— Ходімо до хати, — мовила Нагіра.

Ще не дійшли вони до дверей, як галявину осяяв ще один спалах блискавки, й відразу за ним знов гуркнув грім. Услід за цим розверзлися безодні небесні, по листю вперіщили перші краплі й зашумів дощ — так, що аж у вухах позакладало.

Тілокі причинив за всіма двері й мовив:

— Ну, ось.

Ярвен звела на нього погляд, потім Нагіра, а тоді й Малена та Йоас. Цієї миті Ярвен збагнула, що зараз почує й останню таємницю. Адже вона розуміла, що їй сказали не все.

— Ярвен, — почала Малена. Якусь хвилю здавалося, немовби принцеса ось-ось обійме її, щоб захистити від того, що зараз мусить сказати. — Нагіра має рацію. Йти до нього треба тобі, Ярвен. Тобі й нікому іншому. Уже хоч би через те, що тобі він нічого не зробить. Ніколи. Невже ти й досі не здогадалась? Норлін — твій батько.

25

— Ні! — прошепотіла Ярвен. Мабуть, її кидало то в жар, то в холод, мабуть, світ перед очима пішов обертом, мабуть, усю кухню повив туман… У вухах дзвеніло, серце, здавалося, ось-ось вискочить з

1 ... 77 78 79 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скоґландія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Скоґландія"