Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » В Багдаді все спокійно 📚 - Українською

Читати книгу - "В Багдаді все спокійно"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "В Багдаді все спокійно" автора Валерій Павлович Лапікура. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 77 78 79 ... 103
Перейти на сторінку:

- За введення слідства в оману. Від трьох до п’яти років.

- Ой, господи, ми ж не зі зла!

- Декого теж не зі зла розіп’яли. А тому, що їм здалося! І не соромно на старості років гріх на душу брати? Ви думаєте, ота хвора матір довго прожила б, якби у неї сина розстріляли?… Не чую! Хтось щось сказав?

Озвалася та, що підслуховувала під дверима:

- У вбитої теж матір є.

- А де вона? Чому її досі ніхто в міліції не бачив? Чому дочку сторонні люди опізнавали? А де решта родичів? Ну, крім тих, котрі двері виламували аби квартиру фактично вкрасти. О! Добре, що нагадали! Хто тих кумів до будинку пропустив і тривоги не здійняв? Ви, громадяночки! Тримайте ще одну статтю: щодо співучасті у грабунку. Як я щось пропустив, то прокурор додасть. Поки що - кроком руш на підписку про невиїзд, а як треба буде, за вами приїдуть.

Коли я під стримані зойки і плач бабусь сідав у наш «газик», дільничний, який напросився під’їхати з нами до Управи, поцікавився:

- А ви, товаришу капітан, справді цих пенсіонерок посадите?

- Варто було б. Та шкода.

- Чого, віку?

- Часу. Справжній убивця десь лазить, якщо я не помиляюся, то на ньому вже сім трупів. Старі менти такого не пригадують. Кажуть, навіть після війни нічого схожого… а щодо бабусь… знаєш, кортить умовити начальство оформити їм по десять діб адміністративного арешту і послати підмітати власну вулицю. А поки що нехай посидять на підписці. Це корисно.

В Управі на мене чекала нарешті хороша новина. Генерал примусив ректора медінституту відкликати власний наказ про виключення, як ми нарешті з’ясували, надаремно підозрюваного. У викладі нашого шефа це звучало так:

- Якого біса, товаришу ректор, ви лізете поперед батька в пекло, коли слідство не те що не закінчене, а ще й фактично не розпочате? Ви про презумпцію невинності коли-небудь чули? Чи вам її зачитати?

- Але ж, товаришу генерал, честь інституту… ми ж майбутніх лікарів виховуємо…

- Лікарів? То зціліться самі - для початку! Не пам’ятаю, хто це сказав, але точно! Знаєте, що я з вами зараз зроблю? Отут у мене лежить анонімка про те, що ваші викладачі за хабарі приймають до інституту відверто слабеньких дітей, а ви - в долі.

- Це наклеп! Чорна брехня! І потім, раз це анонімка, то там навіть підписів немає.

- Підписів немає. Зате факти є. І ваше прізвище вказане. Перевірку влаштуємо. А поки що просигналимо вашому союзному міністру. Нехай шукає заміну.

- Ну так же не можна! Це ж кожен може будь-яку дурницю написати… то що, отак одразу, за однією підозрою і виганяти?

- Тут хтось мені про честь інституту говорив? Так от, я вважаю, що на людину, яка виховує майбутніх лікарів, не повинна впасти навіть тінь підозри.

- Це демагогія!

- А ви чим займаєтеся?

Одне слово, ректор власноручно порвав уже підписаний ним наказ і публічно обматюкав куратора групи, де вчився студент. За ініціативу. Взагалі, коли наш Генерал зриває на комусь свій кепський настрій, то робить він це віртуозно. Тут головне - не стати самому громовідводом, а спостерігати за розвитком подій з певної дистанції.

Тому до слідчого ізолятора я їхав тролейбусом не просто в хорошому настрої, а ще й мугикав старий каторжанський марш: «Нас поведуть у ясний день, конвой піде за нами, ми заспіваємо пісень, дзвенячи кайданами…»


27.

Студент виглядав змученим, але не розкис. Бо коли я відрекомендувався і сповістив, що прийшов оголосити йому про зміну статусу, він поцікавився:

- Зміну статусу? З підозрюваного у звинувачені? Ну-ну… а де, до речі, той капітан, що мене в усе це встромив? Йому теж статус поміняли?

- Спочатку - щодо капітана. Статус у нього однозначний. Він зараз у глибокій дупі.

- Це за те, що не зміг примусити мене написати щиросердне?

- Ні, за те, що через його дурість справжній убивця і досі ходить на волі. До речі, щодо вашого статусу. Ви більше не підозрюваний. Ви свідок. Документи на ваше негайне звільнення вже в канцелярії ізолятора. Якщо ваша воля, попрошу вас відповісти на кілька моїх запитань тут. А ні - то їдьте додому, відпочивайте, а потім я вас запрошу в Управління.

- Спасибі. Чесно кажучи, не чекав. Тому розтягувати задоволення «гостинами у діда Лук’яна» не буду. Кулею звідси! І негайно! Та якщо хочете - поговоримо десь під відкритим небом. Єдине - через ринок…

- Це ж чому?

- «Манєчка» одна у мене в голові сиділа: якщо вдасться вийти, одразу на Лук’янівський і куплю у бабці солоний огірочок. Знаєте, такий, корнішончик. І тут же з’їм.

Ми так і зробили. Купили на базарі кілька огірочків-корнішончиків і вмостилися на лавочці у парку, що навпроти кінотеатру «Комунар».


Від автора:

1 ... 77 78 79 ... 103
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В Багдаді все спокійно», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "В Багдаді все спокійно"