Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

- Здрастуй, Віктор. - Стас пройшов на кухню, і потиснув руку Свіридову. - Доброго ранку, Настя. - ввічливо кивнув головою, а погляд такий відвертий, ніби він прямо зараз згадує, як вчора трахав її на столі в своїй квартирі. Насті фарба в обличчя кинулася.

- Привіт, Стас, - кивнула у відповідь, слабо посміхнувшись.

- Доброго, Стас. - вставив чоловік, піднімаючись з-за столу. - Ну що? Підемо до мого кабінету, поговоримо. - не дуже доброзичливо прозвучало. Хлопець ліниво розвернувся, подарувавши Насті хитрий погляд спідлоба, і побрів до східців. - Настя, ми потім договоримо, - пообіцяв Віктор, слідуючи за за своїм підопічним.

Дивне було щось в його поведінці. Він ніби тікав від розмови. Глибоко всередині Настя розуміла, що можливо чоловік використовує будь-який привід, щоб тільки не відпустити її. Невже він настільки її любить, що й думки допустити не може про розставання? Але розвинути думку дівчина не встигла, бо айфон задзвонив мелодією, встановленою на батька.

Тим часом Віктор дійсно був радий, що їх з дружиною неприємну розмову перервали. Навіть вдячний був Стасу. Продюсеру не сподобалися слова Насті. Її інтонація, погляд трохи винуватий, але рішучий. Вона ніби з силами збиралася, щоб сказати йому щось. Шосте почуття рідко його підводило. Зараз воно орало про небезпеку. Про кардинальні зміни не в кращу сторону. А цього глава сім'ї допустити не міг.

- Отже, - Стас завалився в крісло навпроти столу і витягнув вперед ноги. Скинув руки вгору в примирливому жесті, вже наперед знаючи причину їх зустрічі. Усміхнувся. - Винуватий.

Хлопець виявився не зовсім таким, яким спочатку представляв його собі Віктор. Спочатку все йшло гладко. Виконавець, хоч і імпульсивний, молодик викладався по повній. Намагався ловити кожне слово наставника, яким вважав себе Свіридов. Прислухався. Хоч і не давав втручатися в зміну текстів своїх пісень, в які продюсер не раз намагався внести корективи, але в іншому плив за течією.

Молодий, емоційний, Стас останнім часом став поводити себе занадто самостійно, що виводило продюсера з себе. Відчув смак грошей, що ллються на рахунок, популярність запаморочила голову, і тепер вважає, що може робити те, що йому заманеться.

- Добре, що ти це розумієш. Поясни мені, що це було на концерті? - Віктор сперся на край столу, прямо перед Стасом. Той підвів голову.

- Прем'єра.

- Чому ти не погодив її зі мною? Відколи ти приймаєш такі важливі рішення сам?

- Це прийшло раптово. Тим більше рейтинги зметнулися вище, ніж раніше.

- Я читав заголовки в соцмережах.

- Ти читав жовту пресу, - пирхнув хлопець, виймаючи з кишені пачку сигарет і підкурюючи одну, - іншим пісня сподобалася.

- Справа не в пісні. А в тому, що ти сам собі режисер, - артист посміхнувся, випускаючи дим з рота. - Стас, якщо ти не припиниш, нам доведеться переглянути умови і терміни контракту. - хлопець здійняв на продюсера гострий, як лезо бритви погляд. Усмішки стерлася з губ.

- Вікторе, тобі нема в чому дорікнути мене. Я працюю на злам. Концерти, інтерв'ю, фотосесії, реклама, радіо і телепередачі. Виступи на відкриттях торгових центрів, спортзалів, яхт-клубів, днях народження, весіллях. Ти змушуєш мене вести відеоблог, чого я ненавиджу, але роблю, тому що ти вважаєш, що це піднімає мої рейтинги. Вивертаю своє життя навиворіт, демонструючи його публіці. За весь час, що ми з тобою працюємо разом, у мене не було ще й тижня відпустки. А через три тижні починається тур. - Стас говорив різко, розуміючи, що перегинає, адже якби не Свіридов, хто знає, в якому клубі б вони зараз виступали. І виступали б взагалі. Але спілкуючись з колегами по сцені, Стас не раз чув від них, як ведуть свою роботу їхні продюсери. Такого пресингу не було ні у кого.

- А ти розумієш, що якби не все це, ти б не був зараз там, куди вибрався?

- Я розумію, Вітя, - трохи зменшив оберти хлопець. - І вдячний за це. Ти подарував мені те, про що інші лише мріють. Але дозволь і мені іноді приймати рішення. Я ж не зробив гірше.

- І слава Богу. - Віктор теж змінив тон, розуміючи, що вони обидва розпалюються, а це ні до чого доброго не приведе. - Просто наступного разу хоча б попереджай. Я ж не зла тобі бажаю. Всі так працюють. Артист - це важкий, щоденний труд. І якщо ти не будеш працювати, опустишся знову донизу.

Стас це розумів. Звичайно, розумів. Як і справжню причину своєї різкості. Вона перебувала в цьому будинку. Коротко кивнув, затушуючи цигаркув попільничці.

У двері раптом постукали, і увійшла Настя. У хлопця губи сіпнулися в неконтрольованій усмішці, як і завжди, варто було коханій з'явитися поруч. Дівчина виглядала розгубленою і стурбованою.

- Віть, - звернулася до чоловіка, - Дзвонив батько. Він просить мене приїхати в Лос-Анджелес.

Віктор насупився.

- Сталося щось?

- Не знаю. Він не сказав. Просто попросив з ним зустрітися.

- Моя присутність необхідна? У мене справ по горло, ти і сама знаєш, але якщо дуже треба, я постараюся виділити день - інший.

- Дивись сам, але гадаю, якщо б було щось важливе, він би сказав про це.

- Добре, їдь. Квиток забронювала?

- Ще ні, - і на Стаса швидкий погляд кинула. Їй хотілося з ним поговорити, пояснити хоча б, що поїздка не повинна бути довгою. Настя і сама не розуміла причини, по якій батько хотів її бачити, ще й так скоро. Просто сказав, що їм потрібно поговорити, і тепер рій домислів атакував бідну дівчину. Може, зі здоров'ям щось серйозне, адже без причини не викликають на інший кінець світу. Тільки Стасу пояснювати нічого не потрібно було. Він і так все в її погляді прочитав. Коротко кивнув, даючи зрозуміти, що все розуміє.

- Тоді бронюй, збирай речі, а ми тебе до аеропорту підвеземо та у справах поїдемо. - не помітив їх спілкування поглядами Віктор.

Найближчий рейс виявився через чотири години. Настя швидко покидали до чемодана речі, взяла необхідні документи, і через тридцять хвилин всі троє сіли в машину.