Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Йдемо зі мною, Василино, Ольга Островська 📚 - Українською

Читати книгу - "Йдемо зі мною, Василино, Ольга Островська"

2 487
0
25.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Йдемо зі мною, Василино" автора Ольга Островська. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Любовна фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 77 78 79 ... 131
Перейти на сторінку:

Тож… треба рвати це все, поки не пізно і ще можна розплутатися. А то закохаюсь і буде боляче… Хоча… здається, це я вже пізно схаменулась.

За цими роздумами я навіть не помічаю, як летить час, і позаду залишається і ця подоба ущелини й ще одна анфілада пов'язаних між собою хитромудрими ходами печер. І коли Ааму раптово застигає біля стіни поряд з виходом з чергової печери й, повернувшись до мене, підносить палець до губ, наказуючи не шуміти, а потім показує рукою кудись за межі нашого укриття, до мене не одразу доходить, що ми, виявляється, вже прийшли.

Акуратно ступаючи, я підходжу до неї й визираю назовні, дуже намагаючись сама не показуватися. І відчуваю, як завмирає щось усередині від естетичного захоплення.

А ці амазонки знають, де влаштовувати поселення. Перед нами розкинулася мальовнича затишна долина, що з усіх боків оточена скелями. І погляд буквально прикипає до водоспаду і невеликого озера, що мерехтить у світлі сонця, яке вже хилиться до горизонту. У воді відбивається небо, що грає всіма відтінками червоного, розведеного синіми відблисками. А довкола озера, власне, і розкинулося саме поселення.

Невеликі будиночки з червоного каменю, оточені вже знайомими мені деревами зі сріблястим листям, криті білими дахами, виглядають звідси дуже мило і красиво, особливо, якщо не знати, що там живуть дуже войовничі особи, готові вкрасти будь-якого куарда, який опинився поблизу, навіть якщо він чужий.

− Твого чоловіка, швидше за все тримають он у тому будинку, − показує мені Ааму на будову, що стоїть на окрайку.

– Чому? Звідки ти знаєш? − пошепки цікавлюся я в неї, роздивляючись цю саму будову.

– Там усередині є достатньо міцна клітка. І вартові стоять біля входу, – пояснює мені руда.

Придивившись, я справді помічаю в тіні одного з дерев дві постаті в червоному, застиглі біля дверей.

− І як його звідти можна визволити? − хмурюся я, намагаючись прикинути, скільки в поселенні живе тих, хто спробує чинити мені перешкоди у добрій справі порятунку Аріда з неволі.

1 ... 77 78 79 ... 131
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Йдемо зі мною, Василино, Ольга Островська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Йдемо зі мною, Василино, Ольга Островська"