Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

Адам злукавив. Був в теперішній ситуації один лякаючий його нюанс - Єва починала занадто багато значити для нього, і це почуття було для Адама абсолютно невідомим, його натура не була готова до такої спонтанної трансформації . Жінки ніколи не грали для нього такої ролі і ось тепер вулкан емоцій, підірвавши багатошарові пласти його твердості і байдужості, вирвалися назовні, погрожуючи затопити збудований порядок його життя. Єва була всюди, починаючи з схожих рис їхнього синочка, до недбало кинутої на крісло футболки, запаху на подушці, і волосся на гребінці у ванній. Не кажучи вже про її живі очі і посмішки, коли він мав задоволення за нею спостерігати, і нескінченно про неї думати.

- Мамині млинці найсмачніші, - наминаючи сніданок, радісно заявив Нік, по  дитячому помічаючи змінену поведінку батьків. - Я так тебе люблю, матуся.

Від простої дитячої щирості у Єви миттєво навернулися сльози.

- У мене є пропозиція з'їздити в океанаріум, - відразу ж знайшовся Адам, поки сентиментальний момент не став надто загрозливим. - Нік давно уламував мене подивитися на величезних риб.

- Ура !!! - заволав Нік, не чекаючи згоди матері. - Ми поїдемо всі разом!

- Ти готовий зробити вилазку на люди, щоб розвіяти сумніви на рахунок справжня ми сім'я чи ні? - в який раз за цей ранок Єва допитливо глянула на Адама.

- Суспільство звичайно може дивитися і робити висновки, але сьогодні я просто хочу випробувати нові відчуття в першу чергу для себе.

- Ага, великі риби це ще ті відчуття , - жартівливо підсікла його Єва.

- О, так, місіс Пірс, ви напевне напрошуєтеся, але у мене сьогодні на рідкість гарний настрій , - його блакитні очі дійсно посміхалися, що траплялося не часто, і по його погляду Єва бачила, що якби не їхній син, він би знову зайнявся з нею любов'ю прямо посеред кухні.

   Бостонський океанаріум, що нараховує більше двохсот видів підводних мешканців, абсолютно потряс вразливого Ніка і за три з половиною години вони обійшли його кілька разів. Обідати довелося у величезному торговому центрі, звідки Нік навідріз відмовився йти через галасливий ​​дитячій  майданчик.

- Йому так весело, - задумливо промовила Єва. - У свої чотири з половиною він дуже товариський, йому не вистачає однолітків. Звідки в ньому стільки енергії так скакати?

- Упевнений, в наступному році він почне відвідувати приватну початкову школу і брак спілкування поповниться сповна ... - Адам різко схопився, недоговоривши, кинувшись бігти до сина. Єва кинулася за ним, толком ще не усвідомлюючи в чому справа, але її душа обірвалася вже в ту саму мить.

Всю дорогу до клініки, Адам не відпускав малюка з рук, намагаючись привести його до тями, розмовляв з ним, цілував маленькі ручки і лобик.

А Єва, сидячи за кермом його машини, як божевільна гнала на червоний, замкнувшись в долаючому її жаху. Щось було не так, її материнське серце тривожно било сполох і чомусь ніяка надія не могла розсіяти цю темряву, яка наповзала з усіх боків. Нік не приходив до тями.

У терміновому порядку бригада реанімування підключила його до систем життєзабезпечення. Біля її малюка клопотало відразу кілька лікарів і медсестер, Адам про щось гаряче сперечався з завідувачем відділення, а Єва знесилено сповзла по стінці прямо на підлогу. З кожним подихом груди розривало страшним болем, вона не могла дихати, не могла говорити - тільки ковтати сльози в німому горі.

... Частина її самої вже була мертвою, коли до неї підійшов Адам з почорнілим від того, що сталося обличчям. Йому навіть не потрібно було нічого говорити - вона і так все зрозуміла. Їхнє життя, їхні плани, їх щастя обірвалося безжально і раптово, в той час як світ навколо продовжував п'яніти від відчуття життя.

З її грудей вирвався протяжний крик. Закривши обличчя долонями , вона невтішно розридалася, мріючи померти в кожну наступну секунду.

... Горе завжди приходить непрохано і невчасно, до нього неможливо до кінця підготуватися. Воно потворне і холодне, воно гасить душі не тільки померлих, але і тих, хто залишається їх оплакувати. Деякі люди, пізнавши горе, згуртувавшись, стають сильнішими, деяких же воно стирає на попіл.

- Як? ... Чому в нього не виявилося більше ... часу? - вимовила Єва хитаючись. Адам забрав і відвіз її додому. Ні на ній, ні на ньому не було обличчя, а їхні голоси змінилися до невпізнання.

- Доктор сказав, що такий варіант не виключався. Хвороба почала різко прогресувати і буквально зжерла його в лічені дні, без явних ознак, що буває в рідкісних випадках, - глухо відповів Адам, дивлячись кудись в одну точку. - Мені сказали, що наш син і так прожив дуже довго, з таким діагнозом не доживають і до двох років. ... Єво, ... Ніка більше немає. ... Мій син ..., - виплескуючи емоції, Адам з усієї сили вдарив кулаком по столу, застогнавши абсолютно від іншої болю.

- Ненавиджу тебе, - прохрипіла Єва, в істериці трясучи головою, опухла від сліз, і майже втративши свідомість від головного болю, - Ти забрав у мене три роки життя, позбавивши можливості радіти моєму хлопчику! Три роки, трясця твоїй матері! Ти вкрав у мене мого сина, і готовий був викинути мене на смітник, замість того, щоб дати Ніку можливість дізнатися свою матір краще! Ненавиджу тебе за це і не пробачу! Не хочу і хвилини залишатися поруч з тобою!

- Єво, припини! - він чи то злилися, чи то благав.